Ян Таксюр - Гумор та сатира. Збірка

Чого ми із кумом так раді?
(Від щастя палає лице)
На Путінській Олімпіяді
Заїло! Заїло кільце!
— Ти бачив? Заїло! Ти бачив? —
І плакав мій кум-побратим.
— О, як нам всміхнулась удача! —
І я заридав разом з ним.
Френди в соціальних мережах
Коменти нам шлють без кінця:
«Вітаємо! Горді безмежно!
Якби ще чотири кільця!»
А потім у купі збирались,
Гуділи мов мухи цеце:
«Ах, як москалі обісрались!»
І знов про кільце, про кільце.
І солодко було нам разом,
Бриніли усі відчуття,
І там, у глибинах екстазу,
Нам сенс відкривався життя!
Були ми — «ловителі гави»,
IQ мали нижче трави,
Тепер в нас з’явилася Справа —
Радіти від горя Москви.
Радіти, гудіти, триндіти:
«Зламалась Кремлівська Рука!»
А потім триндітимуть діти,
І так на роки, на віка!
Це ж Вічна Мета для країни,
Якої не знали раніш!
Від щастя всі чесні новини
Ставали чесніш і чесніш,
Піднялись освіта, культура,
І творчо творили митці,
І вчили народ наче гуру:
«Тепер наша віра — в Кільці.
Це наша ідея, основа,
Ми — діти Нового Отця…»
Минали літа. Поступово
Назвались ми — «Свідки Кільця».
І хоч на полях і городах
Лишились вовки та круки,
Всміхався голодний народик:
«Ідейно живем залюбки!»
А Бог, що створив Україну,
Дивився на наші міста,
На мертві сади, полонини,
І кликав, і кликав з Хреста.
Та ми очманіло, без тями,
Душею сліпі та криві,
У схрони збирались, як в храми,
Молитви шептали нові.
Молились — і кожнеє слово
Смерділо, мов тухле яйце —
Щоб здохли в Кремлі всі корови,
І щось про кільце, про кільце…

Якби ви знали, діячі,
Як нам набридли ваші пики.
І ви, з трибун дурноязикі,
І ви, кудлаті співачі,
Що десь волаєте до ночі,
Вже так намуляли нам очі,
Що ми б сховались залюбки,
Щоб день не бачить ваші рила.
Так ні ж, ви знову, як круки,
Усюди лізете без мила:
"Дивіться, ось ми, гарні ми,
Вам інших, людоньки, не треба!"
Втекти б до сонця, поля, неба
Від тої вашої юрми,
Що тхне горілкою та лаком.
Або гектарів двісті з гаком
Відгородити вам землі,
Щоб ви гасали там, за муром.
Ні, не як табір, все культурно,
Доляри, з їжею кулі
Кидать туди вам без упину.
Лише забудьте Україну.
її натомленій душі
Потрібен спокій, Божа ласка…
Отак я мрію. Знаю — казка.
Бо ви нахабні, як прищі —
Замажеш спереду вас трошки,
Почнете ззаду виникать.
Та й де узяти стільки грошей,
Щоб пельки вам позатикать?!!

В американців є свобода,
У німців — пиво та бекон,
У французів є висока мода,
В англійців — кращий стадіон.
А українець пересічний
У справі іншій є взірець.
Він має довгий еластичний
Ніде не бачений терпець.
Наприклад, зверху заманеться
Ввести податок на штани —
Терпець вкраїнця не порветься,
Хоч триста літ його тягни.
Або братва введе в оману:
Покличе в банк, а там — бордель.
Вкраїнець свій терпець дістане,
Зітхне — і знову до грабель…
Я чув: начальство задля траншу
Продать хотіло наш терпець.
Не продавайте, я не раджу,
Бо вам усім прийде…
(…несподіваний і дуже
неприємний фінал).

Як десь лунає:
“Моральна влада!”
Так серце знає:
Вже вкрали, гади…

— Алло…
— Хелло!
— А де Павло?
— Це я, село!
— Як там бабло?
— Як і було.
— Так, може, купиш Раду і табло?
— Мені обло…(часті гудки)

Купила мама коника,
А коник без ноги —
Пролізли в економіку
Вкраїни вороги.

В країні, де гривні
За гроші були,
Три юні царівни
У замку жили.
Три ніжні, мов кали,
Та доля сліпа:
Дівчаток спіткала
Жорстока Лупа.
Найстарша за мило
Взялась, та дарма —
Від мила могила
Її обійма.
Середня в шампунь
Вітчизняний лягла,
І, біла як лунь,
Ніжки теж простягла.
А третю, негорду,
Минула труна,
Бо з "Хедом енд Шолдерсом"
Дружить вона.
Волосся в спокої,
Мов пір'я у пав.
Та разом з лупою
І мозок пропав.
Чи піною змило?
Чи інша біда:
Його розчинила
Духмяна вода?
Тож, якості хочеш,
Пильнуй кожну мить,
Щоб розум дівочий
Навіки не змить.