Олексій Кононенко - Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…

1-й приз – 50 доларів.

2-й приз – 20 доларів.

3-й приз – студентський грант на навчання в Кембріджі.

– Швидко! Руки за голову! Ноги на ширину плечей!

– Це пограбування?

– Ні, це урок фізкультури!

– Діти, що значить: «Я люблю, ти любиш, він любить?» – запитує вчителька.

– Я думаю, – відповідає Сашко, – це така ситуація, за якої одного точно поб'ють.

– Богданчику, хто такий Чапаєв?

– Негр!

– Чому?!

– Бо він з білими воював.

– Мамо, сьогодні директор школи запитав, чи є у мене брати-сестри.

– Ти сказав, що ти одна дитина в сім'ї?

– Сказав.

– Ну?

– Він сказав: «Слава Богу!»

– Сашко, хто такий Еней?

– Не знаю.

– А Котляревський?

– Не знаю.

– Значить, ти у нас нікого і нічого не знаєш…

– Чому це? Знаю Шварценеггера, Сталлоне, Чака Норріса, Джекі Чана…

– І з такими знаннями ти збираєшся жити в Україні?!

– А де це?

Батько читає доні книжку про Бармалея виразно, з інтонацією. Та слухає, слухає, а потім запитує:

– Тату, а там так прямо страшним отаким голосом і написано?

– Ваш син отримав незадовільну оцінку за контрольну тому, що списав у Оленки! Дивіться, на запитання «У якому році народився Пушкін?» Оленка відповідає – «У 1799». І ваш син теж.

– А що, мій син не може правильно відповісти?

– Дивіться далі. Питання: «Хто написав «Ене'іду»? Оленка пише – Шевченко, ваш син – теж.

– А чому вони не могли обидва помилитися?

– Припустимо. Але ж наступне запитання: «Які твори написав Нечуй-Левицький?» Оленка пише – «Не знаю», а ваш син – «І я теж».

– Мамо, у нас тато непідходящий!

– Чому це, доню?!

– Я його кличу, кличу, а він ніяк не підходить!

– Миколко, виповниться тобі три рочки, на той час мама з татом назбирають грошей і куплять тобі сестричку.

– Навіщо нам гроші тратити? Мама у нас ще молода, вона і народити може!

Малюк іде на велосипеді і кричить до мами:

– Мамо, мамо, дивись, я без рук іду!

Завертає за будинок. Через деякий час виїздить і знову кричить:

– Мамо! Дивись, я вже без зуба іду!

Хто рано встає – той всіх дістає…

– Пацани сусідський гараж «накрили», а мій Василь, дурник, хоче всю вину на себе взяти…

– Слухай, а давай я його до себе головним бухгалтером візьму!

– Ваш син обізвав мене коровою!

– А я ж йому скільки разів казала, щоб не оцінював людей за їхнім зовнішнім виглядом!

– Від кого ти почув це погане слово?!

– Від Діда Мороза!

– Не може бути!

– Може! Він так сказав, коли Петро заліпив йому сніжкою в око!

– Діду Морозе, дякую за подарунок!

– Не варто, пусте…

– Я теж так думаю, але мама веліла подякувати.

Чоловік грається з маленькою донькою. Врешті вона каже:

– Все, досить, у мене голова болить!

Чоловік уважно дивиться на дружину:

– Вас цьому з дитинства навчають?

Мама:

– Донечко, доїж суп. Ти знаєш, ким стають дівчатка, коли вони не їдять?

– Знаю. Манекенницями.

– Дитино, якщо тобі що-небудь дадуть, треба сказати «дякую».

– А якщо не дадуть?

У дитинстві бабуся зачинила мене в шафі і забула. А коли випустила, я був вже дорослим, повністю сформованим паралелепіпедом…

Перший Новий рік, який зустрічаєш по-дорослому, без батьків, у компанії друзів, чомусь проходить над унітазом.

Із зведень МВС: «За результатами шкільних творів «Як я провів літні канікули» було розкрито: три пограбування, шість крадіжок, два терористичні акти і вбивство президента Кеннеді».

– Альошо! Чи треба тебе називати Олексієм?

– Якщо вже повністю, то – Акакієм…

Учитель на батьківських зборах:

– Як мовиться, не при дітях будь сказано… Хоч їм це теж дуже цікаво…

– Іване, чому ти не зробив уроки?

– Та батько з матір’ю учора ввечері сварилися…

– Матір твою бачила, а хто твій батько?

– Оце вони й виясняли…

– Листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в енциклопедичний словник.

– Вам пощастило. Бо листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в гаманець.

Хлопчик заходить у вагон метро і починає жебрати:

– Люди добрі, допоможіть, хто чим може, бо у нас всі бідні: і мама, і тато, і водій, і садівник, і служниця…

– Чому Друга світова війна почалася у 1939-му році, а Велика Вітчизняна майже на два роки пізніше?

– Німці проходили українську митницю.

Господиня наймає няньку для малого:

– А чому вам відмовили на попередньому місці?