Олексій Кононенко - Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків

– Ніскільки, – відповідає дівчина, – звісно, при умові, якщо ви не будете заглушати оркестр.

Дівчина сидить на лавочці в парку. До неї підходить молодий чоловік і запитує: «Котра година?» Дівчина встає з лавки і починає роздягатися.

– Я ж тільки запитав котра година!

– Та знаю я вас: «Котра година?… Може пройдемось?… Підемо в кафе?… Вип’ємо?… Потанцюємо?» А потім все одно до цього дійде!

Дівчина з увімкненим касетним магнітофоном, пританцьовуючи, стоїть на узбіччі і ловить таксі. Один автомобіль зупиняється.

– Шеф, вільний?

– Так.

– Потанцюємо?

Він і вона лежать у ліжку, курять одну сигарету на двох. Він:

– Слухай, ми з тобою вже давно знайомі, може одружимося?

Вона глибоко затягнулася сигаретою і, повільно випускаючи дим, каже з невимовною тугою:

– Господи, та кому ми потрібні…

Потрапила одна жінка у віці «під п’ятдесят» із серцевим нападом до лікарні. Приключилася з нею клінічна смерть і постала вона перед Господом. Бог поглянув та й каже:

– Помилочка сталася. Вертай назад. Тобі ще років десять спокійно можна жити.

Отямилася вона в лікарні, вичуняла і вирішила прожити лишок років у повне задоволення. Не виходячи з лікарні зробила підтяжку обличчя, прибрала жир, поставила силікон у груди, зробила косметичну операцію – повний абзац. Вийшла з лікарні, поквапилася до таксі через вулицю і її насмерть збила вантажівка. Знову постала перед Богом і плаче:

– Ти ж казав: ще десять років буду жити!

– Ой, святі апостоли! Не впізнав!..

Чоловік довгий час був у відрядженні. Повернувся додому, стукає у двері. Ніхто не відчиняє. Із-за сусідніх дверей сусідка в’їдливо каже:

– А ти рогами, рогами постукай!

Дружина звернулася у міліцію, так як вже три дні немає вдома чоловіка.

– Які-небудь особливі прикмети у нього є? – Знайдете – будуть…

Розгніваний чоловік виявив у подружньому ліжку мужчину.

– Що ви тут робите?

– Ось бачиш, – каже коханцю дружина, – я ж казала, що він недоумкуватий.

Доярка після страшної п’янки приходить на ферму. З останніх сил падає на стільчик біля корови і підсовує відро. Корова жалісливо дивиться на неї:

– Що, знову на похмілля? Ну, берись за дійки, а я пострибаю.

Дружина запідозрила чоловіка у зраді. Найняла детектива. Через тиждень той приносить їй роздрук телефонних розмов. Увечері дружина кидає в лице чоловікові зібганий папір, той блідне і приречено запитує:

– Ну й що ми тепер будемо робити?

Дружина розлючено тикає в папірець:

– Ось це, оце і увесь п’ятий абзац!

На пероні стоїть подружня пара. Поїзд віддаляється, а чоловік нервово каже дружині:

– Коли б ти так не причепурювалася, то ми б не запізнилися на поїзд.

– А коли б ти не квапив мене, то нам не так довго довелося б чекати наступного…

Чоловік повернувся з роботи раніше і застає дружину з коханцем.

– Познайомтесь, – каже дружина. – Це – мій чоловік, а це – Вітя. А поки ви знайомитесь, я піду викличу швидку допомогу.

Чоловік заходить у спальню і бачить там свою дружину із сусідом.

– Боже мій, – каже дружина, – це ж хамство! Вриватися в чужу квартиру! Ми ж мешкаємо поверхом вище!

Приїхала провідниця додому. Увесь день прала, прибирала, варила… І, звісно, стомилася. Тільки до ліжка і – спати. Чоловік до неї з нетерпінням:

– Ну, давай…

Вона (засинаючи):

– Почекай, почекай. Зараз поїзд рушить, тоді…

У зброярню заходить пещена жіночка:

– Мені потрібна зброя!

– Яка?

– Надійна. Щоб не було осічки.

– Для захисту?

– Ні, для захисту я винайму адвоката.

– Може, візьмете двостволку?

– Навіщо? Ви що, думаєте, у мене два чоловіки?

Михась повернувся пізно вночі додому і застав дружину з незнайомим чоловіком.

– Що це таке?! – кричить дружина. – Де ти тиняєшся до півночі?

– А хто цей чоловік? – запитує Михась.

– Не відволікайся від теми, – зупиняє його дружина. – Відповідай на питання!

– Допоможіть! – кричить дружина приборкувача левів, вискочивши на вулицю. – Лев вирвався із клітки і напав на мого чоловіка! Він його зараз розірве! Вхід півтора долари!

У квартирі задзвонив телефон. Жінка бере слухавку.

– Скажіть, господар вдома?

– Немає.

– Тоді передайте йому, що телефонував його друг.

– Друг? – дивується жінка. – Ви, мабуть, помилилися номером, це квартира податкового інспектора.

Петрова дивиться на себе у дзеркало і бурмоче:

– Так йому й треба, цьому Петрову.

Гані не везло вже 20 років. Чоловіки неодноразово знайомилися з нею, прогулювались, ходили до кінотеатру і навіть гостювали в неї. Але… Перший же візит чомусь виявлявся і останнім. А потім, коли вона телефонувала йому на роботу, було противно чути: «Якщо це Ганя, то мене немає…» Бідна дівчина просто не знала, що робити. Макіяж, аеробіка і музичні вправи приносили тільки попередній успіх. Чоловіки западали на неї всюди – в автобусі, в метро, на роботі, на ранковій пробіжці. Квіти, ресторан, навіть поїздка за кордон. Але… Все це до першого візиту додому!.. «Вибач, люба, у мене багато роботи!» Ось і сьогодні, дивлячись як симпатичний Степан Микитович, навіть не роздягнувшись, залишив торт і квіти у прихожій, раптом згадав про якусь термінову нараду і вилетів на сходи. Ганя побігла за ним, намагаючись зрозуміти, затримати, запитати, пояснити… А за нею у прочинені двері побігли усі її тридцять кішечок…