– Єдине логічне рішення – йти швидше.
– Ми йдемо швидше, але відстань між нами скорочується.
– Він теж поступив логічно – пішов ще швидше.
– У такому випадку він може наздогнати нас за дві хвилини.
– Логічно буде нам розділитися. За двома зразу він не піде.
Студентки розійшлися в різні боки, і чоловік пішов за тією, яка вивчала логіку… Зустрілися студентки вже в гуртожитку.
– Слава Богу, з тобою все гаразд! Я тебе дочекатися не могла! Що з тобою сталося?
– Єдиним логічним рішення було – бігти. Я побігла.
– Ну?
– Він теж поступив логічно – побіг за мною.
– І?
– Він мене наздогнав, що, знову ж таки, логічно.
– Господи! А ти?
– Я поступила найлогічніше – задерла плаття догори.
– А він?…
– За логікою, як я й передбачала, він спустив штани.
– Ой!!!
– Скажи, люба, хіба це не логічно? Жінка із задертим догори платтям бігає набагато швидше, аніж чоловік із спущеними штанами!
Дуже часто чоловіча і жіноча логіка сходяться «у рукопашній»:
– Мила моя, ти мене любиш?
– Так.
– А ти будеш плакати, якщо я помру?
– Так.
– А покажи, як ти будеш плакати?
– Ти спочатку помри…
– Так! Дістала! Забирайся до своєї матері!
– Але ж моя матуся три роки як померла!..
– Я те і мав на увазі!
Він:
– Після всього, що сталося, я, як порядний чоловік, повинен з тобою одружитися…
Вона (одягаючись, злякано):
– А що сталося?!
Жінки: «Краще один раз народити, ніж усе життя голитися».
Чоловіки: «Краще все життя голитися, ніж все життя боятися народити!»
Чоловік з дружиною сидять за столом. Дружина уважно вдивляється в обличчя чоловіка. Чоловік:
– Милуєшся?
Дружина:
– Знущаєшся?!
Але локальні виграші не визначають загальної перемоги. Протистояння триває. Воно – вічне.
Усі викладені і не викладені думки мають підтвердження для читача у наступних розділах книги, які ми подаємо без коментарів.
А те, що інколи логіка чоловіча і жіноча не розрізняються, як-от:
– Доню! Ти куриш? З яких пір?
– З того дня, як чоловік повернувся з відрядження і знайшов у попільничці недокурок…
– Синку! Ти носиш сережку у вусі?! З яких пір?
– З того дня, мамо, як дружина знайшла її в нашому ліжку…
– це все тільки підтверджує думку про непередбачуваність логіки жіночої, яка успішно одягає на себе личину логіки чоловічої і тим майже завжди виграє.
РS. Окремими розділами є «ПРИКОЛИ та ЗАЯВИ від тітки КЛАВИ» і «ПРИКОЛИ та ПРИБАМБАСИ від дядька ОПАНАСА». Це подарунок авторам та читачам від прекрасної прикольної пари солідного подружнього віку, які з’їли удвох не один полумисок логіки подружнього життя.
Отож, будьте логічними: якщо ви придбали цю книгу, – дочитайте її до кінця і смійтеся на здоров’я.
З повагою – Олексій Кононенко.
Офіціант немов ошпарений окропом підлітає до пещеної жіночки, яка обідає за столиком в ресторані:
– Ваш чоловік помер!
Та продовжує спокійно обідати.
– Ваш чоловік помер! Ви що, не дочули?!
– Чую! Чую! Почекайте, ось я закінчу обідати, тоді ви побачите, яка зі мною буде істерика.
Одна пані за столиком пропонує цигарки своїм товаркам. Ті по черзі відмовляються.
– Дякую, не курю. Запропонуйте господині, – підказує їй сусідка.
– Вона курить…
Чоловіка перестріла циганка і настирно напросилася погадати. Взяла його руку і раптом жахнулася:
– Господи! Тобі жити тільки до ранку! – вигукнула і втекла.
Чоловік приплентався додому, зі сльозами на очах розказав жінці. Побідкався, а потім каже:
– Давай вип’ємо, жінко, і будемо кохатися до ранку!
– Ще чого! Тобі добре, завтра не вставати!
Чоловік і жінка вже досить літнього віку якогось вихідного дня після доброї випивки і вечері з приводу свята відпочивають біля телевізора. Жінка:
– А ти ж мені, чоловіче зраджував! Знаю з ким і знаю коли…
– І ти ж мені зраджувала! Тільки не знаю з ким і коли. Признайся, жінко, життя ж бо майже вже прожили…
– Та всього три разочки…
– Коли? Як?
– Пам’ятаєш, як кандидатську захищав і одного голоса не вистачало?
– Угу…
– А пам’ятаєш, як на директора заводу йшов, а секретар райкому був проти?
– Ага…
Мовчанка.
– А третій раз, жінко?
– Ну… Це вже за часів незалежності… Пам’ятаєш, як у депутати балотувався?
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу