Олексій Кононенко - Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

– Ти казала, що в один прекрасний день підеш від мене…

Жінка лає кума Петра:

– Приходиш додому – витирай ноги!

– Можу й не приходити!

– Куме, хто розумніший, жінки чи чоловіки?

– Мабуть, жінки…

– Чому?

– А ти знаєш хоч одну, яка вийшла заміж тільки тому, що у чоловіка гарні ноги?…

– Кумо, твій чоловік жалівся мені, що живе, як собака…

– Істинна правда! Він заходить у дім з брудними ногами, сідає біля столу і чекає, поки я його погодую…

В п’ятницю жінка дзвонить чоловіку на роботу:

– Сьогодні, любий, 10 років як ми одружилися. Давай влаштуємо святкову вечерю! Принеси із «Фуршету» креветок або мідій… Гарного вина… Ну, придумай що-небудь смачненьке!

– Добре! Чекай мене, дорогенька, десь після 18-ї години. Я постараюсь тебе порадувати!

Жде жінка, а його нема і нема. А чоловік по дорозі у парку зустрів кума, та й відзначають несподівану зустріч другою пляшкою…

Спохопилися куми десь опівночі.

– Ой, жінка чекає з тими, як його…, молюсками. А всі магазини вже закриті! Ох і влетить!!!

А винахідливий кум радить:

– Та ось тут, під кущами, давай назбираємо звичайних равликів. Чим тобі не молюски?!

…Вже вдосвіта чує жінка дзвінок у двері. Роззлючена і ображена, вискакує на поріг. На сходовій площадці – веселий чоловік. А перед ним у кілька рядів шикуються равлики. Він до них:

– Ось бачите, як нас чекають?! А ви так довго повлзли!.. Ану ломанулися вперед!!!

– Кумо, у ваших устах фраза «Я тебе ніколи не забуду» звучить ніжно й лагідно. А от «Я тебе запам’ятала» – вже якось загрозливо.

Куми випивають і бесідують: – Куме, ти якою твариною хотів би бути у наступному житті?

– Ну… Собакою.

– Тобто, ти нічого не хочеш міняти?

Здибалися два євреї і один каже до другого:

– Куме…

– Куме, у твоєї жінки головні болі бувають?

– Та бувають, куме.

– І які ліки вона приймає? Щось моя ніяк собі добрі не підбере. І що мені робити…

– Ой, куме, та і я чим тільки не лікував. А оце зовсім недавно таки знайшов дуже дієвий засіб.

– Та який же? Підкажіть і мені.

– Купив я їй добротні супермодні італійські чоботи. Прийшов додому і приклав до голови… Як рукою всі болі зняло!

– Невже?… Прийдеться і собі чоботи купувати… Куме, а це обов’язково, щоб італійські?

Кум Петро піднімає голову від газети:

– Галю, ти щось казала?

– Так, але ще вчора…

– Я, куме, застосовую біологічний засіб боротьби з міллю!

– Краще спробуйте, куме, будь-які хімічні засоби. Бо я вам її дуже не раджу їсти.

– Яка ж я була дурна, коли виходила за тебе заміж! – дорікає Галя.

– Але я так тобою захопився, що того не помітив, – парирує кум Петро.

– Куме, коли я вранці чую будильник, мені здається, що в мене вистрілили.

– І ти підскакуєш?

– Та ні, лежу, як убитий…

• Найду куму, аби було к чому.

• З неохочу кум у кума порося з’їв.

• Кум не свиня, аби яйце в борщі з’їв.

• Не бивши кума, не пити пива.

• Дурний куме! За сім миль ідеш киселю їсти.

• «Павле, кобила плавле!» – «Брешеш, Антоне, то ж вона тоне».

• Що кум, то й ум.

• Нашій кумі все просо на умі.

• Голодній кумі хліб на умі.

• Кого люди за люди мають, з тим ся кумають.

• Добрий кум, де коровай.

• Кумай не кумай, а своє думай.

• Не хочеш страти – не сунься ні в куми, ні у свати.

• Нам кум і робили б, та в нього рукава болять.

• Наш кум би й косив, якби хтось косу носив. «Куме, розбудіть рано» – «Торкнете мене, куме, – то я вас і збудю».

• Хоч так, куме, сядь, хоч сяк сядь, та все сядь.

• Багатий шепче з кумою, а убогий із сумою.

• Якби знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав.

• Ніхто того не відає, коли кума обідає.

• То чудо, кум, а не раки: одного рака повна торба і клешня висить!

• Ніхто не зна – тільки кум та кума, та людей півсела.

• Нащо мені куми – були б пироги.

• У нелюбої куми не смачні й пироги.

• Не було в куми запаски, аж гляди – кума в плахті походжає.

• На весіллі всі свати, на хрестинах всі куми.

• Жінка суджена, а кума люблена.

• Кому яке діло, що кума з кумом сиділа.

• Пий до кума, а до куми завтра вип’єш.

• Кум не скотина – більше відра не вип’є.

• Прийде кумець на обідець, а ложки не буде.

• Уміла, кумо, варити, та не вміла давати.

• Годі, куме, їсти, бо не буде на пироги місця.

• «Їж, кумасю, хліб, хоч позичений!» – «Та дарма, кумочко, мені його не віддавати!».

• Кума з кумою ти-ри-ри – свині моркву порили.