Олексій Кононенко - Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

– Давай.

– Скільки у мене зубів?

– Ну… вісімнадцять.

– Правильно. А в якій руці?

– Куме, як буде по-українськи «о’кей»?

– Так і буде.

Ідуть два куми напідпитку. Побачивши гарну жінку, один другому каже:

– Ти глянь-но, яка!

– А комусь то вона вже й набридла…

Питає кум у кума:

– Куме, а чому ти лисий?

– Багато почав останнім часом думати.

– А чому в твоєї дружини така велика шевелюра?

– Е, куме, давайте вип’ємо!..

Прийшов кум до кума-лікаря. Той його оглянув повністю, та і каже:

– Ну, що, куме, будемо праву легеню вирізати?

– Куме, але ж я не кашляю?

– Але печінці тісно…

– Кумо, чому з Іваном розвелась?

– У нас не збігалися релігійні погляди!

– ???

– Я не визнавала, що він Бог!

– Куме, твій Василь гриби їсть?

– Їсть. А твій?

– Вчора останній раз попробував – завтра похорон.

– Куме Петре, що ви скажете про кума Івана?

– Ой, куме Миколо, непоганий він чоловік. Одна тільки вада – не розбереш у ньго толком, про що він каже правду, а про що бреше. А чому знаю, що – бреше? Бо клянеться своїми дітьми, а він же їх ніколи не мав…

– Як вийду на пенсію, куме, першим ділом куплю крісло, таке, що гойдається, і два тижні у ньому сидітиму…

– А потім?

– А потім почну гойдатися…

Війна в Афганістані. Два куми-медики потрапили туди вільнонайманими. Кум питає кума:

– Куме, а чому он той афганець жінку пустив попереду, адже в Корані сказано, що жінка має йти позаду?

– Коли Коран писали, мінних полів не було…

На початку масової еміграції українців до Канади здибалися два куми.

– Куме, поїхали разом на заробітки до Канади?

– Ви, куме, їдьте перші. Якщо там буде зле – вишліть фото, де ви курите люльку, якщо добре – де ви усміхаєтесь.

Пройшло кілька років, присилає кум фотографію, на якій курить аж дві люльки. Кум, який не емігрував:

– Коли мені тут стає зле, я беру фото кума і сам радію.

– Куме, чули, Микола з крайньої хати помер.

– Не чув! Відколи він помер, то я його не бачив.

– Куме, а що таке щастя?

– Це, куме, міцне здоров’я і погана пам’ять.

Приїхали куми на море відпочивати. Кум Петро вперше. Викупався та й питає:

– А чому, куме, море таке солоне?

– Дивись, куме, скільки людей, усі в те море «ходять», з себе піт обмивають…

– Ой, куме, то що то буде з того моря за десять років?

– Куме, ти знаєш, був оце недавно у ворожки.

– І що вона тобі сказала?

– Та… неправду.

– Чому?

– Сказала, що в мене двоє дітей, а їх у мене троє.

– Та правду сказала, бо третє дитя моє.

– Куме, ти був у голови сільради на іменинах?

– Був.

– І що ти йому подарував?

– П’ять гектарів місячної поверхні.

– Кумо, твій багато заробляє?

– Багато. Але того замало.

– Куме, як то ви маєте двометровий шмат сала?!

– А я, куме, коли поросятко маленьке – задні ноги йому замуровую, а корито з їжею кожного дня від нього відсовую…

– Куме, щось у вас руки тремтять… Ви останнім часом не переживали нервового потрясіння?

– Ага! Коли мій Микола на моїх очах комп’ютер спиртом промивав!

– Кумо, як видавати доньку заміж за військового, на яке звання орієнтуватися?

– Дивлячись чого ви хочете. Можна брати лейтенанта або полковника.

– А чому?

– У лейтенанта грошей, звичайно, немає, але він завжди готовий. А полковник, звичайно, вже не готовий, зате у нього є гроші.

– А інші звання?

– Інші звання не обговорюються.

– А майор?

– Ну, це найгірше. Проміжний етап – грошей ще немає, і вже не готовий.

– Куме, коли я служив у армії, то командував танком, який міг рухатися при температурі мінус 150 градусів!

– Але сучасна фізика не знає таких температур!

– Звідки ж їй, куме, то знати – танк у нас був секретний…

– Бачиш, – каже кум Петро малому, – ми без мами обійшлися, тато теж тебе гарно викупав.

– Але мама перед тим, як мене купати, завжди знімає з мене ботики…

Куми зайшли випити пива. Кум Петро підказує:

– Будь ласка, тільки в чистому бокалі…

Через хвилину офіціант приносить пиво.

– Хто з вас замовляв у чистому бокалі?

Кум Петро прийшов додому о п’ятій ранку.

– З’явився! – зустрічає його жінка. – Що, де б не був, а вдома краще?!

– Та… просто це єдине місце, де ще відкрито…

– Куме, ходімо в корчму!

– Ідіть, куме, я пізніше підійду.

– Та я без вас, куме, не можу!

– Чому?

– У мене грошей немає…

Кум Іван дивиться у вікно і каже жінці:

– Сьогодні прекрасний день!

– І що з того?