Олексій Кононенко - Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні

Кум, виходячи з клубу, наступив кумові на ногу.

– Вибачте, куме.

– І ви, куме, пробачте.

– З чого б то?

– Та я вам вже на спину плюнув.

Кум нагостювався у кума, зібрався додому, хитнувся у прихожій, скинув з підставки китайську вазу – на черепки.

– Куме! Що ви наробили! То тій вазі двісті років!

– Але, куме, я вже було налякався! Думав, що вона нова!

– Куме Іване, ви любите свою жінку?

– Якби ж тільки я…

Жонатий кум турбується про кума-холостяка:

– Що ти все перебираєш? Хай Ганна не така. А Василина? Он вона з подругою іде. Глянь, як тобі? – Ой ні, куме! Я стільки не вип’ю!..

– Куме, як лазня згоріла, де ти миєшся?

– В річці.

– А взимку?

– А скільки тієї зими!

Західна Україна. Кінець сорокових років ХХ ст.

– Куме Василю! Ховайте обріз, бо москалі йдуть селом і зброю відбирають!

Отут кум Василь і задумався, куди заховати.

«Заховаю в стрісі, москалі запитають:

– В тебе обріз є?

– Нема!

– А в стрісі?…

Знайдуть у стрісі! Закопаю в гною, москалі запитають:

– Є обріз?

– Нема!

– А в стрісі?

– Нема!

– А в гною?…

Знайдуть в гною! Спущу в криницю, москалі запитають:

– Є обріз?

– Нема!

– А в стрісі?

– Нема в стрісі!

– А в гною?…

– Нема в гною!

– А в криниці?…

Знайдуть в криниці!"

Ходив, ходив кум Василь з тим обрізом та й закопав у садку під грушкою. Аж тут москалі у двір і відразу:

– Є обріз?

– Ні, нема!

– А в стрісі?

– Нема!

– А в гною?

– Нема!

– А в криниці?

– Нема в криниці!

– А де?

– Під грушкою…

– Куме, ви вже вирішили задачки синові?

– Вже.

– Дайте списати.

– Від мого сина одні клопоти. Вчора знову його викликав директор школи.

– Що, куме, накоїв?

– Цього разу нічого. Питав директор, чи є у нього молодші брати і сестри.

– Та нема ж наче…

– Так син і сказав. А директор йому: «Слава Богу!»

– Учора мій синочок дістав від мене двічі!

– За що, куме?

– Перший раз, коли я йому сказав, щоб він мені показав свій щоденник…

– Ясно. А другий?

– Коли я роздивився, що це мій старий щоденник!

Англійці дали в пресі оголошення, що хочуть прокласти тунель з Англії до Франції під Ла-Маншем і шукають компанію, яка б взялася за будівництво тунелю. Через два тижні після оголошення два чоловіки з лопатами на плечах заходять до англійців.

– Це ви давали оголошення про тунель під Ла-Маншем?

– Так.

– Ми готові прокласти тунель.

– А ви звідки, яку компанію представляєте?

– З України. А компанія – ми з кумом, такою компанією і копатимемо.

– То як?

– Кум буде копати з Франції, я з Англії, посередині зустрінемось…

Англійці в сміх:

– А як не зустрінетесь?

– Вам же краще! Буде два тунелі!

– Куди це ви, кумо, корову ведете?

– До бугая.

– А що, кум не міг?

– Кумо, які гриби можна їсти?

– Можна їсти абсолютно всі гриби, але деякі з них тільки один раз.

– Куме, позичте пляшку горілки, як маєте.

– Маю, маю.

– А чи добра ваша горілка?

– Та добра. Хто брав, усі хвалили, царство їм небесне…

Після аварії літака із запису чорного ящика: «Куме, дайте порулити!..»

– Чоловік побачив, що я голю ноги його бритвою. Сказав, щоб купила нову.

– Купила?

– Ха! Нова голить ще краще!

– Куме, ви вмієте друкувати на друкарській машинці?

– Умію.

– А скількома пальцями друкуєте?

– Усіма.

– А я тільки десятьма…

– Куме, а ви вмієте грати на скрипці?

– Може і вмію. Не пробував.

Засідання уряду. Міністр до міністра:

– Куме, перестаньте, врешті-решт, брехати народу!

– Це ви, куме, перестаньте!

– Ви перші перестаньте!..

– Ой, кумо, усі чоловіки – брехуни!

– Чому це?

– Скільки їх клялося мені в коханні, а одружився зі мною тільки один.

– Жінко! – кричить Петро до дружини, яка порається на кухні. – Сьогодні неділя, подивись, яка погода чудова, а у тебе то кухня, то прибирання…

– Та знаєш, скільки роботи за тиждень назбиралося!

– Я й кажу, що відпочивати треба. Вийшла б, свіжим повітрям подихала, а заодно і машину помила б!

Пізня осінь. Чоловік, босий, у подертих штанях, заходить у гастроном, купує пляшку горілки. З черги:

– Куме, ви би собі краще черевики купили!

– Здоров’я важливіше!

Дві куми в черзі у магазині. Одна:

– Ой Боже, Боже!

– Що ви, кумо, ойкаєте?! Думаєте мій не п’є?

– Куме, у мене на базарі гроші вкрали!