Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

Приходить дід вісімдесяти років до лікаря. Той оглянув його і каже:

– У вас все прекрасно. Молодця! Для вашого віку – можна позаздрити.

– Це що, – каже дід, – он у мене жінка – вісімнадцять років, і ми з нею чекаємо дитинку. Що ви на це скажете?

Лікар хитро усміхнувся:

– А ви знаєте історію про мисливця, який пішов на ведмедя і замість рушниці взяв парасолю? От заходить той мисливець у ліс, а назустріч – ведмідь. Мисливець не розгубився, направив парасолю, натиснув кнопку і… ведмідь гепнувся як підкошений!

– Лікарю! Так не буває! Мабуть, хтось інший у той момент вистрілив…

– Так і я ж про те…

Повертається рибалка без улову. Стоїть на зупинці, чекає трамвай. Настрій кепський. Підходить до нього перехожий, довго придивляється, роздивляється вудку, потім запитує:

– На риболовлі був?

– Ну, був…

– Карась є?

Рибалка спересердя:

– Не знаю, не питав!

– А ти вудочкою сома ловив?

Жилка на вудці тоненька. Рибалка:

– Цією?

– Ну.

– Ловив… Правда, довелось відпустити.

– Чому?

– Тому, що один вус довшим виявився!

Зібрались мисливці, розповідають про свої «подвиги». Звичайно ж, під горілочку. Дійшла черга до Опанаса:

– Іду я, бачу – кабан. Я – бах! Він – беркиць! Ну, відрізав задню ногу, на плече поклав…

Випили. Закусили.

– Іду далі – лось. Я – бах! Він – беркиць! Відрізав ногу, на друге плече поклав…

Випили. Закусили.

– Так… Що там я казав?

– Ну, у тебе ноги на плечах…

– А!… Тут я їй показав, що таке мисливець!

Заходить в автобус чоловік з вудкою і рюкзаком. На наступній зупинці в салон заходять двоє чоловіків, підходять до нього:

– Клює добре, га? Нерест все ж! – починає один.

– Який там кльов, нерест давно закінчився! – заперечує другий.

– А я тобі кажу – нерест! – наполягає перший.

– А я тебі кажу – закінчився нерест! – не здається другий, і до чоловіка з вудкою: – Чуєш, от ти скажи, клює зараз чи ні, чого мовчиш?

– Та… я, взагалі… пляшки на березі збираю…

– А вудочка тобі навіщо?!

– Так це я від конкурентів замаскувався…

Мисливці добре наполювалися, набили дичини і, звичайно ж, сіли обідати. Коли побачили, що горілки мало, вирішили зорганізувати конкурс: хто із зав’язаними очима визначить навпомацки дичину і чим вона вбита, тому наливають гранчак. Зав’язали очі першому. Мацає:

– Куріпка. Убита з Василевої рушниці прямо в око.

Налили горілки. Другий:

– Заєць. Попався в капкан.

Налили…

Вранці Марійка каже переможцю конкурсу:

– Опанасе, ти знову вчора з хлопцями напився!

– Звідки ти взяла?

– Ти мене знизу вночі мацав і казав: «Миша польова, звичайна, потрапила в сильце…»

Їдуть хлопці з риболовлі «Запорожцем». Весело їдуть. Вудки стирчать у всі вікна. Пісні чути – на далекі села. Спиняє «Запорожця» інспектор ДАІ. Аж з машини виходить… 16 чоловік!

– Так, хлопці, – каже інспектор, – завтра зранку в повному складі до мене. І щоб тверезі!

Прийшли. Інспектор до них:

– Нічого не зроблю, права не відберу, ніякого штрафу, якщо зараз усі залізете в «Запорожець».

Почали утрамбовуватися. 15 влізли, а 16-й – ніяк. Водій запитує:

– Слухай, а може тебе з нами не було?

– Ну ти даєш! А хто ж вам учора на гармошці грав?!

Марійка довго умовляла Опанаса взяти її на полювання. Він усе відмовляв. Але вона «дістала» його остаточно. Погодився. Приїхали в ліс, Опанас дає їй рушницю і каже:

– Стій тут і чекай, а я з іншого боку лося на тебе гнатиму. Коли лось вибіжить, стріляй, потім клич мене і стережи тушу. Поки я не прийду, з місця не сходь!

Залишив дружину, а сам пішов на сусідню галяву з мужиками горілку пити. Тільки налили – стрілянина, галас! Біжить Опанас до жінки і бачить – біля Марійки туша лежить, а чоловік якийсь бігає і кричить:

– Господи, це твій лось, твій! Дай мені хоч сідло зняти!

Літо. Ранок. Труханів острів. На місточку стоїть дідусь з вудкою. Щось кидає у воду, потім закидає вудку і відразу піднімає рибину. Із-за дерев виходять хлопець і дівчина. Прим’яті. Видно, що нічка у них була безсонна. Хлопець ніби знехотя обнімає юнку за плечі. Кум королю! З верхньої губи запитує:

– Ну що, діду, ловиться хоч щось у цьому болоті?

Дід, не повертаючи голови, відповідає миттєво:

– Ну ти ж упіймав!

Підріс Опанасів Василько. Пішов уперше на полювання. Довго ходив, нічого не вполював, а до того ще й заблукав. Поночі вже вийшов до хатинки лісника. Аж там старших не було, десь поїхали, одна лиш дівчина, донька лісника. Нагодували вона хлопця. А в хатині був один піл. Дівчина постелила, переділила той піл посередині подушками. З одного боку лягла сама, а з другого боку ліг мисливчик.