Олексій Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

Микита сказав жінці, що пішов на полювання, а сам – до коханки. Випили, закусили, погомоніли, Микита каже:

– Хочеш, налякаю?

– Хочу! – ластиться вона.

Микита бігом її в ліжко і… «налякав». Тільки підсів до столу, аж коханка:

– Налякай ще!

Микита хильнув келишок і «налякав» її ще. Підперезався, сів до столу, налив. Коли це чує:

– Налякай мене ще, бо вже перебоялася…

Микита повернувся та до неї:

– Гав!!!

Батько з маленьким сином пішли ловити рибу. Сидять на березі. А синок цікавиться всім:

– Тату, а чому вода тече?

Батько слідкує за поплавком:

– Не зараз, синку, не зараз…

– Тату, а як риба дихає під водою?

– Потім, сину, потім…

– Тату, тату, а чому небо синє?

– Не зараз, хлопчику, потім…

Син на хвильку змовк, а тоді:

– Татку, а ти не ображаєшся, що я тебе розпитую?

– Ну як можна, синку! Не будеш розпитувати, так і знати нічого не будеш…

Приїхали чоловіки великою компанією на полювання. Дістали з машини ящик горілки. Опанас тут як тут:

– Хлопці, а закусювати чим будемо?

– Курятиною!

Сіли. Налили всім і Опанасові подають.

– А курятина де?

– Так оце ж… – озвався Микита, – на, покури…

Микита їде на велосипеді. Спека, дорога під гору, змучився. На містку вирішив відпочити. Аж бачить – під містком Опанас із вудкою стоїть, на поплавок дивиться. Микита до нього:

– Що, рибку ловимо?

Опанас мовчить.

– Я кажу, рибку ловимо?

Знову мовчанка.

– Позакладало? Я питаю – рибку ловиш?

А Опанас все на поплавок дивиться. Микита плюнув, сів на велосипед і тисне на педалі. Від’їхав за два кілометри, чує свист. Озирається – Опанас рукою махає, кличе. Розвернувся, під’їхав. А Опанас:

– Що, на велосипеді катаємось?

Понеділок. Сидить Опанас у шинку. Сам не п’є. Поглядає на інших і тяжко зітхає. Шинкарка запитує:

– Чому не вип’єш?

– Не питиму аж до неділі, бо грошей немає!

– А де ж у неділю грошей візьмеш?

– Теля продам.

Шинкарка собі подумала – теля задешево в руки саме проситься!

– Чоловіче, а якщо я тобі в борг за теля наливати буду?

– Можна.

Пив Опанас цілий тиждень з ранку до вечора. А в неділю у шинку його немає. Ледве розшукала шинкарка:

– Чоловіче, віддавай теля! Я за нього тобі вже й переплатила!

– Маріє! – гукає Опанас до жінки. – Веди корову до бугая, бо треба телятко продавати, борг шинкарці віддавати…

Хлопчина повертається з риболовлі з десятком карасів. Раптом бачить – стоїть на березі генерал при параді: кітель, штани з лампасами, кашкет на лоба насунув. І з вудкою стоїть, рибу ловить ніби. Зацікавило його те. Він тихцем підповз метрів на п’ять, причаївся. Спека вже, з генерала капає піт, він увесь час витирається, мух ганяє. І сумно так бурмоче собі під ніс:

– І не накажеш…

– Господи, Микито, ти що на полюванні руку поранив? Що це вона у тебе перев’язана і за шию зачеплена?

– Ет! Це я з Опанасом побився!

– Та Опанас же таке худе й тонке…

– У нього в руці ніж був!

– А у тебе?

– А у мене в руці була цицька Опанасової Марійки. Маю тобі сказати, річ надзвичайно приємна, але для бійки абсолютно непридатна…

Компанія рибалить з човнів. Тільки встигають рибу з гачків знімати. Тут Опанас жилку зубами затягує, а його щелепа вставна й випала у воду.

– Туди-розтуди!!! Ну фо робить! Вона ф дорога, фелепа.

Тут на сусідньому човні сома один піднімає. Відразу метикує:

– Хлопці! У кого штучна щелепа? Дайте на пару хвилин для приколу!

Хтось дає, той бере і вставляє сомові в рота. Підпливає до Опанаса і каже:

– Сом вже твою щелепу собі вставив!

– Не фринди!

– Сам подивись!

Опанас бере сома, дивиться:

– Фиста фігня! Так не буфає! – виймає щелепу, роздивляється уважно. – Та фе не моя! – і викидає в річку…

Сидять два нових українці, випивають. Один каже:

– Братуха, я тут на Десну їздив, сома підняв – метрів сім!

– Не гони, в натурі! Відріж метрів п’ять!

– А я тобі кажу – сім метрів!

– Добре, добре… Але це фігня. Я на полювання їздив… Іду, в натурі, через ліс, чую тріск, шмаляю туди – лось! Лосяру завалив! Тільки до нього, аж чую кроки позаду – блін, лісничий! А у мене ж ліцензії ні фіга немає! Ну я… завалив лісничого, а що робити?… Стою так над ним і чую – в кущах хтось шарудить. Я туди – там парочка… Ну, мені, ясне діло, свідки ні до чого – довелося і їх обох пристрелити. Потім думаю: звідки вони взялись? Йду через кущі, вийшов на галяву – блін! Туристи, палаток десять, чоловік п’ятнадцять! Дістав я автомат, і… щоб, знову ж таки, свідків позбутися скосив і палатки, і туристів! Тільки присів на пеньок відпочити – виїздить на галяву «Ікарус», а в ньому – чоловік сто… Чуєш, я тебе, як брата, прошу, відріж від сома метрів п’ять, бо я їх усіх перестріляю!