Микола Кун - Легенди і міфи Стародавньої Греції

Сузір’я Тельця, Кентавра, Скорпіона і Рака.

Два сузір’я, що звалися у греків Змія і Жертовник.

Кіферон – між Аттикою і Беотією; Гелікон – на південному заході Беотії, Тмол – в Лідії; Іда – у Фрігії, в Малій Азії; Пеліон і Осса – у Фессалії, на узбережжі Егейського моря.

Оронт – в Сирії, Алфей – на заході Пелопоннесу, Еврот – у Лаконії; на березі Евроту стояла Спарта.

У греків цю назву мали: 1) ріка в Аттиці; 2) ріка на півночі, можливо, Зах. Двіна; 3) ріка По.

Діоніс (у римлян Вакх) – бог виноробства, бог вина, в Греції «зайшлий» бог, принесений з Фракії. Свята на честь Діоніса важливі були тим, що з них розвинулись в Афінах театральні вистави. Під час свят в Афінах (великі Діонісії) виступали хори одягнених в козячі шкури співців і виконували особливі гімни – дифірамби; їх починав заспівувач, а хор йому відповідав; спів супроводжувався танцем. З цих дифірамбів створилася трагедія (саме слово можна пояснити як «пісня цапів»). На сільських же святах на честь Діоніса (сільські Діонісії) виконували жартівливі пісні, які теж починав заспівувач; вони також супроводжувались танцями; з них виникла комедія.

Місто в Беотії, на березі Капаїдського озера.

Гіадами зветься скупчення зірок (зоряна купа) в сузір’ї Оріона, одному з найяскравіших сузір’їв на небі.

Фракійське плем’я, що жило по берегах ріки Стрімону (сучасна Струма, або Карасу).

Тірренські, або тірсенські, тобто етруські морські розбійники; етруски – народ, що жив у найдавніші часи на заході Італії, в сучасній Тоскані.

Країна на північному заході Малої Азії.

Ріка в Лідії, що впадає в ріку Герм (сучасна Гедіс).

Бог Пан, хоч і був одним з найдавніших богів Греції, в гомерівську епоху і пізніше, аж до II ст. до н. е., мав невелике значення. Вже те, що бог Пан зображався як напівлюдина-напівцап (пережиток тотемізму), вказує на стародавність цього бога. Спочатку Пан – бог лісу, бог пастухів, охоронець стад. Навіть в Аркадії і в Аргосі, де Пана більше шанували, його не включили в число богів-олімпійців. Але поступово бог Пан втрачає свій первісний характер і стає богом-покровителем усієї природи.

Поет Гесіод розповідає, як сучасні йому греки розуміли походження людини і зміну віків. У давнину все було краще, але поступово життя на землі гіршало, і найгірше жилося за часів Гесіода. Це зрозуміло для Гесіода, представника селянства, дрібних земельних власників. За часів Гесіода дедалі більше поглиблювалось розшарування на класи і посилювалась експлуатація бідноти багатими, тому бідному селянству справді жилося тяжко під гнітом багатих землевласників. Звичайно, і після Гесіода життя бідняків у Греції краще не стало, як і раніш, експлуатували їх багаті.

В цьому міфі подається оповідання про Всесвітній потоп і про те, як Девкаліон і Пірра рятуються у величезній скрині. Міф про потоп існував і в стародавньому Вавилоні: це міф про Пірнапіштима, або Утнапіштима, який запозичили і стародавні євреї. У них – це біблійський міф про Всесвітній потоп і Ноя.

Есхіл розповідає про те, як Зевс, що править усім світом як жорстокий тиран, карає повсталого проти нього титана Прометея. Могутній титан всупереч волі Зевса викрав з Олімпу вогонь і дав його людям; він дав їм знання, навчив землеробства, ремесел, кораблебудування, читання й письма; цим Прометей зробив життя людей щасливішим і підірвав владу Зевса і його помічників – олімпійських богів. Але головна провина Прометея в тому, що він не хоче відкрити Зевсові таємницю, від кого народиться у Зевса син, який буде могутніший від нього і скине його з престолу.

Острів на півночі Егейського моря.

Грифи – потвори з орлиними крилами і головою та з левовим тілом, що стерегли на крайній півночі Азії золоті розсипи.

Аримаспи – міфічний народ, який жив у сусідстві з грифами і вів з ними боротьбу, що не припинялася.

Цим закінчується трагедія Есхіла «Прикований Прометей».

Пандора означає – наділена всіма дарами.

Міф про Еака особливо цікавий тим, що в ньому яскраво відбитий пережиток тотемізму. В міфі розповідається про те, як з мурашок виникло плем’я мирмидонян. Віра в те, що люди можуть походити від тварин, властива первісній релігії.