Микола Кун - Легенди і міфи Стародавньої Греції

У римлян – Вулкан.

У римлян – грації.

Богиня справедливості.

У римлян – парки.

У римлян – Фортуна.

Греки твердили, що всю землю кругом обтікає потік, який котить свої води у вічному вирі.

Стародавні греки уявляли собі царство Аїда, царство душ померлих, похмурим і страшним, а «загробне життя» – лихом. Недаром тінь Ахілла, викликана Одіссеєм з підземного царства, говорить, що краще бути батраком на землі, ніж царем у царстві Аїда.

Звідси вислів: «кануло в Лету», тобто забуто назавжди.

Асфодел – дикий тюльпан блідо-жовтого кольору.

Інакше – Цербер.

Потворні собаки підземного царства Аїда, з берегів підземної ріки Стіксу.

Підземні боги втілювали, головним чином, грізні сили природи; вони багато старші богів олімпійців. У народних віруваннях вони відігравали більшу роль.

Гера (у римлян Юнона) – богиня неба, покровителька шлюбу, охоронниця матері під час пологів; особливо шанована була в Спарті, Коринфі, Олімпії і в Аргосі, де був її знаменитий храм. У міфах про Геру відбилося і становище жінки в Греції. Як грецька жінка не була рівноправною з чоловіком і в значній мірі підкорялась чоловікові, так і Гера підкоряється своєму чоловікові Зевсу. В культі Гери збереглися сліди тотемізму; ми маємо відомості, що її іноді зображали, наприклад, з головою коня. Вже це вказує на те, що Гера – одна з найдавніших богинь Греції.

Стоокий Аргус – уособлення зоряного неба.

Аполлон – один з найдавніших богів Греції. В його культі яскраво збереглися сліди тотемізму, так, наприклад, в Аркадії поклонялися Аполлону, зображеному у вигляді барана. Спочатку Аполлон був богом, який охороняв стада. Поступово він дедалі більше ставав богом світла. Пізніше його стали вважати покровителем переселенців, покровителем засновуваних грецьких колоній, а потім покровителем мистецтва, поезії та музики. Тому і в Москві, на Великому академічному театрі стоїть статуя Аполлона з лірою в руках, який їде на колісниці, запряженій четвериком коней. Крім того, Аполлон був богом, що провіщає майбутнє. В усьому стародавньому світі славилось його святилище в Дельфах, де жриця-піфія давала провіщення. Провіщення ці, звичайно, складали жерці, які добре знали все, що робилося в Греції, і складали їх так, що їх можна було тлумачити по-різному. Відоме було за стародавніх часів провіщення, дане в Дельфах цареві Лідії, Крезу, під час його війни з Персією. Йому було сказано: «Якщо ти перейдеш ріку Галіс, то погубиш велике царство», але яке царство, своє чи перське, цього не було сказано.

Гора на острові Делос.

Старогрецький струнний музичний інструмент, подібний до ліри.

Місто на березі Коринфської затоки, що було гаванню для Дельф.

Край на сході Північної Греції.

Богиня пам’яті.

Найвищі гори в Греції, на узбережжі Егейського моря, у Фессалії.

Тобто той, що грає на кіфарі.

Місто на північно-західному узбережжі Арголіди – області у центрі Пелопоннесу.

Артеміда (у римлян Діана) – одна з найдавніших богинь Греції. Як можна гадати, Артеміда – богиня-мисливиця – спочатку була покровителькою тварин, як свійських, так і диких. Сама Артеміда в найдавніші часи зображалась іноді у вигляді тварини, наприклад ведмедиці. Так зображалась Артеміда Брауронська в Аттиці, недалеко від Афін. Потім Артеміда стає богинею-охоронницею матері під час народження дитини, даючи благополучні пологи. Як сестра Аполлона, бога світла, вона вважалася також богинею місяця і ототожнювалася з богинею Селеною. Культ Артеміди – один з поширених у Греції. Знаменитий був її храм у місті Ефесі (Артеміда Ефеська).

Долина в Беотії з однойменним джерелом, від якого через усю долину протікав струмок.

Афіна (у римлян Мінерва) – одна з найбільш шанованих богинь Греції; відігравала велику роль у грецькому народному епосі. Афіна – охоронниця міст. В гомерівській Трої була статуя Афіни, яка ніби впала з неба, так званий паладіум: вважалося, що вона охороняє Трою. З ростом грецької культури Афіна стала також і покровителькою науки.