Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Коль-Еркі, почувши від свого внука ці слова, послав привести увесь огузький іль на чолі з Коркутом і, влаштувавши великий той, підняв Тумана ханом і посадив його на престол. Коль-Еркі стоячи сказав Туман-ханові: «Коли помер твій батько, я сів на цей престол, щоб правити ілем. [З того часу] пройшло тридцять п'ять років. Я надіюся, що ти, [як] і я, будеш запитувати [про справи] добрих і поганих [людей] іля і що, володарюючи, ти підеш тим же шляхом, яким ішов і я». Туман відповів: «Ви гарно сказали. Якщо моя доля така, я буду дослухатися до ваших порад».

По закінченню розмови [про справи] юрта, Коль-Еркі-хан, подивившись в обличчя Канли-Явли, сказав: «О, сину моєї дочки! Я чув, кажуть: "Не чекай дружби від тих, хто народжений дочками"». Ти не зробив брехнею слова тих [людей], хто жив раніше.

Коли Туман-хан процарював чотири місяці, увесь народ на чолі з Коркутом сказав Туманові: «Подякуй богові! У тебе є такий гарний син, як Канли-Явли. Пристойно передати йому царську владу, а самому бенкетувати і веселитися». Туман погодився і, передавши своєму синові царську владу, з покірним серцем віддався служінню богові.

Це був видатний богатир, молодець і герой. З усіма країнами (jypï), що з усіх чотирьох сторін, він затіяв ворожнечу, захопив і підкорив [їх] собі. За його часів вовк не міг заподіяти зла ягняті, барс – козлові, беркут – зайцеві, яструб – куріпці. Він облаштовував [свій] іль, трощив ворогів; він перевершив [усіх] правителів свого часу. Він сконав, процарювавши дев'яносто років.

У Канли-Явли було два сина; старшого звали Мур-Ява, молодшого – Кара-Алп-Арслан. Помираючи, [Канли-Явли] розділив свій юрт на дві частини. Туркестан і Янгікент віддав Мур-Яві, Талаш і Сайрам віддав Кара-Алп-Арслану. Через кілька років Кара-Алп почав ворогувати із своїм старшим братом Мур-Явою. Кращі люди іля втрутилися і довго умовляли їх помиритися, [та] Кара-Алп-Арслан не погодився. І, нарешті, кожен з них виставив військо, і вони зійшлися під Сайрамом. Переміг Мур-Ява. Кара-Алп-Арслан загинув у битві; [Мур-Ява] розгромив усі його ілі і пробувши там один рік, вирушив [назад] і прийшов до себе додому.

У Кара-Алп-Арслана був малолітній син; його і дружину [Кара-Алпа] Мур-Ява взяв із собою. З того часу минуло кілька років. Якось Мур-Ява сидів [один, до нього] прийшов син Кара-Алп-Арслана. [Мур-Ява], подивившись йому в обличчя, сказав: «Якби твій батько по [своїй] неосвіченості не почав ворогувати зі мною, ти не ріс би ось так, сиротою. Жаль, [але] що поробиш!» Він довго плакав, [потім] сказав: «Хай твоє ім'я буде Алп-Тугач». [193]Покликав кращих людей, які залишилися після його батька, доручив їм Алп-Тугача і, віддавши йому юрт його батька, відіслав [його], а народові дав наказ: «Людей, яких привели в полон з іля Кара-Алп-Арслана, нехай відішлють назад». Алп-Тугач пішов і сів [на престол] в юрті свого батька; усі ті, хто свого часу розійшлися на [всі] чотири сторони, зібралися до нього. Мур-Ява-хан, процарювавши сімдесят п'ять років, відбув на той світ.

У Мур-Яви не було дітей від законних дружин. Під час нападу на іль такого собі Урджа-хана він захопив у полон жінку; протримавши її кілька днів [у себе], він відіслав її. Жінка та, повернувшись до свого юрту, сказала: «Я вагітна від Мур-Яви-хана». Через кілька місяців вона народила сина. Йому дали ім'я Кара. Він виріс у своїх дядьків (по матері). Ставши джигітом, він утік і з'явився до Мур-Яви-хана. Мур-Ява усиновив його. Коли помер Мур-Ява, увесь народ зібрався і підняв його ханом. Він ладив з ілем; пробувши ханом сорок років, він помер.

У Кара-хана був син на ймення Богра. [194]Після смерті Кара-хана увесь народ підняв Богра государем. Богра-хан перевершив усіх своїх предків. Прийшов із чисельним військом і завоював Бухару та Самарканд. [Але], з тієї причини, що його брати збунтувалися в його юрті, він не міг залишатися [в чужих краях] і повернувся. Післе того він пішов і завоював країну Хорезм і багато років царював там. Якось, ведучи військо на північ, хан сказав: «Нам захотілося їжі з пшеничного борошна». [Але], щоб приготувати локшину (угра) та інші страви, не виявилося [ні] кухара, [ні] кухонного начиння. Хан велів принести борошна і приготувати тісто; нарізавши його власними руками, він поклав [його] в казан. Нукери, які були присутні [при цьому], наслідували приклад хана. Коли [хан] зварив і з'їв [страву], він сказав: «Нехай ця страва називається богра-ханівською». Цю страву готують і сьогодні, і в народі [її] називають богра.