Олексій Кононенко - Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Тим часом вийшли на прогулянку Баюндур-хан з беками, прийшли до того джерела, побачили – лежить щось потворне, ні голови, ні задньої частини не розібрати. Вони скупчилися навколо, зійшли з коней; один джигіт ударив купу; як він ударив, вона збільшилась. Ще кілька джигітів зійшли з коней, ударили; від кожного удару вона збільшувалась. Аруз-Коджа теж зійшов із коня, доторкнувся до голови купи шпорами; купа репнула, із неї вийшов хлопчик, з тулубом як у людини, з одним оком у голові. Аруз взяв того хлопчика, загорнув його у свою полу, говорить: «Хане мій, віддай мені його; я виховаю його разом із моїм сином Бісатом». «Хай буде він твоїм», – сказав Баюндур-хан. Аруз взяв Депе-Геза [Депе – «голова»; гез, газ – «око»], приніс до себе додому; за його наказом прийшла годувальниця, дала дитині свої груди; він один раз потягнув груди, взяв усе молоко, скільки було; вдруге потягнув, узяв її кров; втретє потягнув, узяв її душу. Кілька годувальниць привели, (усіх) він погубив; побачили, що так не вийде, вирішили вигодувати його молоком; казана з молоком йому на день не вистачало. Його вигодували, він виріс, почав гратися з хлопчиками, у кого з хлопчиків гриз носа, у кого вухо. Врешті-решт, усі в орді через нього збурилися, не витримали, з плачем поскаржились Арузові; Аруз побив Депе-Геза, висік, виказав заборони; він не послухався; нарешті Аруз прогнав його з дому. Прийшла пері, мати Депе-Геза, наділа синові на палець перстень: «Сину, хай не увіткнеться в тебе стріла, хай не буде різати твоє тіло меч», – сказала вона.

Депе-Гез вийшов з (області) огузів, пішов на одну високу гору, відрізав шляхи, хапав людей, став великим розбійником. Послали на нього декілька чоловік; вони випускали стрілу – стріла не втикалася, ударяли мечем – меч не різав, кололи списом – спис не діяв. Не залишилося ні пастухів, ні підпасичів; усіх він поїв, почав їсти людей і з самих огузів. Огузи зібралися, пішли на нього; побачивши їх, він розсердився, вирвав із землі дерево, кинув його, знищив п’ятдесят, шістдесят чоловік. Очільникові витязів Казану він наніс удар – світ для нього став тісним; брат Казана Кара-Гюне у бою з Депе-Гезом виявився безсилим; син Дузана, витязь Рустем, загинув мучеником; такий богатир, як син Ушун-Коджі, загинув у бою з ним; два брати його, (розлучившись) з чистою душею, загинули мучениками від руки Депе-Геза [сини Ушун-Коджі – Екрек і Секрек]; одягнений у залізну броню Мамак загинув у бою з ним; Емен (з роду) Бегдюр, із закривавленими вусами, виявився безсилим проти нього. Білобородого Аруз-Коджу він змусив виригати кров; у його сина Киян-Сельджука лопнула жовч. Огузи не справилися з Депе-Гезом, сполошилися, втекли; Депе-Гез перегородив їм усі шляхи скрізь, не випустив їх. Одним словом, сім разів огузи хотіли втекти, сім разів він перегороджував їм шлях, повертав їх на місце. Від руки Депе-Геза огузи геть знесилилися, пішли, покликали діда Коркута, порадилися з ним. «Прийди, ми заплатимо данину», – сказали вони, послали мого діда Коркута до Депе-Геза. Той прийшов, привітався і говорить: «Сину мій, Депе-Гезе! Огузи від твоєї руки знесилились, розтрощені, послали мене (припасти) до праху твоїх ніг, говорять, що заплатять тобі данину». Депе-Гез говорить: «Давайте в їжу по шістдесят чоловік на день». Дід Коркут говорить: «Так ти винищиш рід людський; ми дамо на день по два чоловіки і по п'ятсот баранів». Почувши такі слова діда Коркута, Депе-Гез говорить: «Добре, нехай буде так; (ще) дайте мені двох чоловік готувати мені їжу, а я буду їсти». Дід Коркут повернувся, прийшов до огузів і говорить: «Дайте Депе-Гезові Юклю-Коджу і Янаглу-Коджу [ «коджа» – «старий», «дід», «старець»] готувати їжу; також він вимагає в день по два чоловіки і по п'ятсот баранів». Огузи теж погодились. У кого було чотири сини, дав одного, троє лишилося; у кого було три сини, дав одного, двоє лишилося; у кого було два сини, дав одного, один лишився.

Мерв. Торговці

Був чоловік, на ймення Каник-Кан; у нього було два сини; одного сина він віддав, один залишився. Знову черга повернулася, дійшла до нього; мати (юнака) закричала, заплакала, заридала. Між тим, хане мій, син Аруза Бісат, що раніше подався в похід, на той час він повернувся; старенька говорить: «Тепер Бісат повернувся з походу; я піду; може, він дасть мені одного бранця, і я порятую свого хлопчика». Бісат, сидячи під своєю золотою парасолею, побачив, що йде стара; вона прийшла, увійшла (до намету), привіталася, заплакала і говорить: «Ти, чия стріла з древком не поміщається на твоїй долоні, чий міцний лук з рогів козла, чиє ім'я славне серед внутрішніх огузів, серед зовнішніх огузів, сину Аруза, сину мій, Бісате, допоможи мені!» Бісат говорить: «Чого ти хочеш?» Стара говорить: «У брехливому світі з'явився один чоловік; він не давав народові огузів розташуватися на літніх пасовиськах. Тим, хто рубав чорними булатними мечами, він не дав відрізати у себе жодної волосини; тим, хто потрясали списами із тростини, він не дав себе поранити; тим, хто випускав березові стріли, не дав справу зробити. Очільникові витязів Казану він наніс удар; його брат Кара-Гюне від його руки знесилився; Емен (з роду) Бегдюр, із закривавленими вусами, від його руки знесилився; твого білобородого батька Аруза він змусив ригати кров'ю; посеред змагань у твого брата Киян-Сельджука лопнула жовч, з нього вийшов дух; з інших беків огузів він кого здолав, кого убив. Сім разів він проганяв огузів з їхніх місць, вирішив обкласти їх даниною, і обклав; він поставив вимогу на день по два чоловіки, по п'ятсот баранів; Юклю-Коджу і Янаглу-Коджу йому відрядили прислужувати. У кого було чотири сини, той дав одного; у кого було три сини, дав одного; у кого було два сини, дав одного. У мене було два хлопчики, я дала одного, лишився один; черга повернулася, знову дійшла до мене; його теж хочуть взяти, хане мій, допоможи мені!» Темні очі Бісата наповнилися сльозами через його брата; він заговорив – подивимось, хане мій, що він говорив: «Мабуть, той гнобитель велів зруйнувати твої намети, що були поставлені на темній землі, брате! Мабуть, той гнобитель велів вибрати з їхніх табунів твоїх швидких коней, брате! Мабуть, той гнобитель вивів з їхніх рядів твоїх одногорбих верблюдів, брате! Мабуть, той гнобитель убив твоїх баранів, яких ти забивав собі до столу, брате! Мабуть, той гнобитель розлучив із тобою твою наречену, яку ти з гордістю привів, брате! Мабуть, ти змусив плакати мого білобородого батька, примовляючи: сину мій, брате! Мабуть, ти змусив страждати мою білолицю матір, брате! Брате, вершина моєї чорної гори, що лежить навпроти (нас)! брате, розлив моєї повноводої прекрасної ріки! Брате, могутність мого сильного стану! Брате, світло моїх темних очей! З моїм братом я розлучений!» (Так) говорячи, він багато плакав і ридав; дав тій жінці бранця. «Піди, порятуй свого сина», – сказав він. Жінка взяла (бранця), прийшла, віддала за свого сина, разом з тим принесла Арузові радісну звістку, сказала: «Твій син повернувся». Аруз зрадів, з іншими беками огузів прийшов зустріти Бісата; Бісат поцілував руку своєму батькові; вони разом плакали, стогнали. Він прийшов у дім своєї матері; його мати вийшла назустріч, обняла свого хлопчика; Бісат поцілував руку своїй матері; вони побачилися, разом застогнали.