Франческо Петрарка - До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

…Філіпові… — Філіп де Мезьєр (1327, Пікардія — 29.05.1405, Париж) — французький письменник і радник короля Карла V. У 1380-му прийняв постриг. Один з перших перекладачів латинських творів Петрарки.

…подібно до Августинового Амвросія… — знайомство Аврелія Августина у 387 р. з богословом Амвросієм Медіоланським (тобто Міланським) відіграло роль у духовному розвитку першого.

…прихильність Якопо Каррари Молодшого… — Джакопо да Каррара ІІ, падуанський «авторитет», «капітано дель пополо», мовою тих часів. Здобувши владу шляхом обману і політичних убивств, показав себе мудрим тираном і покровителем мистецтв.

І хоча я нічого не прагнув від сильних світу цього… — У даному випадку «нічого» вилилось, поза рештою, у солідний будинок і канонікат, що давав 200 золотих дукатів на рік.

…Господь забрав його… — Джакопо був зарізаний своїм неврівноваженим незаконнонародженим сином Ґульєльмо. Для надгробка свого друга і покровителя Петрарка склав шедевральну епітафію латиною.

…йому спадкував його син… — Франческо да Каррара І Старий.

Вергілій. Енеїда, I, 327–328. — Тут і далі цитати з Вергілієвої «Енеїди» у перекладі Михайла Білика за редакцією Бориса Тена .

Блаженний Августин, або Святитель Августин, відомий також як Учитель Благодаті (Doctor Gratiae) — єпископ Гіпонський (древній Гіпон Царський — сучасна Анаба в Алжирі).

Вергілій . Енеїда, IX, 641.

Всі три рослини мають езотеричне значення: мирт — рослина Афродіти, плющ — Вакха, лавр — Аполлона.

Вергілій . Енеїда. IV, 449.

Сентенція зі збірки «Publii Syri muni sententiae» висловів Публія Сіра (Publius або Publilius Syrus), тобто «сирійця» за походженням, римського мімічного поета I ст. до Р. Х., часів Цезаря й Августа.

« V elle parum est; cupias, ut re potiaris, oportet». Овідій. Послання з Понту (Ex Ponto). III, I, 35.

Горацій. Послання. I, 18, 83. — Тут і далі цитати з «Послань» Горація у перекладі Андрія Содомори.

Орк — підземний світ, царство тіней.

Вергілій. Енеїда. VI, 369–371.

Насправді Сенека — в листі до Луцилія.

Вергілій. Енеїда. Х, 549.

Вергілій. Енеїда. V, 849.

Оцінімо іронію: «славетний мореплавець» — це Палінур, стерновий Енея, що, закунявши, впав у море і потонув.

Вергілій . Енеїда. VI, 730–734.

Книга мудрості Соломонової (9:15). Біблія цит. за перекладом Івана Хоменка.

Ідеться про трактат De vera religione.

Цицерон каже це в «Тускуланських бесідах» про поетів давнини, цитуючи, зокрема, «Одіссею».

Вергілій . Енеїда. VIII, 385–386.

De bonorum et malorum finibus.

Вергілій . Енеїда. IV, 560–561.

Ювенал. Сатири. X, 172–273.

Цицерон говорить про це у кн. ІІ твору «Про моральні обов’язки» (De Officiis).

Тит Флавій Доміціан (Titus Flavius Domitianus), останній римський імператор з династії Флавіїв, за свідченням Светонія, у «Житті 12 цезарів» дуже пишався своєю вродою, але його дуже гнітило раннє облисіння. Він написав книжку про догляд за волоссям і саме в ній висловив наведене міркування про минущість вроди.

Сенека , в своїх «Посланнях» (65).

«Африка». I, 320–330.

Ювенал. Сатири. I, 161.

Теренцій. Андрія. I, 68.

Горацій. Оди. І, 4 (До Сестія). — Тут і далі цитати з Горацієвих «Од» у перекладі Андрія Содомори.

Горацій. Послання. Кн. І, 18 (до Лоллія). — Тут і далі цитати з Горацієвих «Послань» у перекладі Андрія Содомори .

Горацій. Оди. Кн. І, 31 (до Аполлона).

Ювенал. Сатири. XIV, 135–137.

Вергілій. Енеїда. III, 649–650.

Вергілій. Георгіки. IV, 132–133.

Вергілій. Георгіки. I, 1186.

Ювенал . Сатири. VI, 360–361.

Горацій. Послання. I, 2, 56 (до Лоллія).