Аристотель - Метафізика

Отже, якщо категорії розрізняються такі, як сутність, якість, місце, дія або сприйняття дії, відношення, кількість, то має бути три [10] види руху — рух якості, кількості й місця. Не існує руху, що стосувався б сутності, тому що в сутності немає протилежності, ані руху, що стосувався б відношення (адже може бути так, що, коли одна із двох пов’язаних відношенням речей змінюється, не можна істинно стверджувати, що друга не змінюється, а тому їхній рух є побіжним). І так само немає руху, який би стосувався того, що діє та зазнає дії, або того, що приводить у рух і рухомого, тому що не існує [15] ані руху руху, ані виникнення виникнення, ані зміни зміни взагалі.

Справді, можна припустити дві можливості руху руху: або як рух субстрату (наприклад, людина рухається, тому що змінюється з білого на чорне, відповідно, рух або стає теплим, або холодним, або змінює місце, або зростає; але це [20] неможливо, адже зміна не є субстратом); або таким чином, що якийсь інший субстрат міг би змінюватися зі зміни на інший вид, як-от, скажімо, людина із хвороби на здоров’я. Але й це неможливо, хіба що якось випадково. Адже будь-який рух є зміною з одного на інше (і так само виникнення й знищення, [25] тільки вони є зміною на протилежне в один спосіб, натомість рух — в інший спосіб). Інакше кажучи, рух руху (або зміна зміни) означає, що щось воднораз змінюється зі здоров’я на хворобу і з цієї самої зміни на інше. Але ж очевидно, що якщо хтось захворіє, то його стан зміниться на якийсь інший (адже він може й лишатися без змін) і, крім того, ця зміна завжди є невипадковою. Наступна ж зміна (зміна зміни) буде зміною із чогось [30] на щось інше, а отже, це буде протилежна зміна — одужання. Але таке може статися хіба випадково, як-от коли відбувається зміна зі спогаду на забування, тому що той, з ким це відбувається, змінюється, переходячи то до знання, то до незнання.

Окрім того, якщо є зміна зміни й виникнення виникнення, то цю послідовність можна продовжувати до безконечності. Справді, [35] має бути попереднє, якщо є подальше; наприклад, якщо взагалі виникнення виникало колись, то й те, що виникає, виникало колись; [1068β] [1] отож того, що просто виникає, ще не було, але було щось, що виникає або вже виникло. Колись і воно виникало, тож доти воно колись ще не було тим, що виникає. Оскільки ж у безконечній послідовності немає чогось першого, то [5] тут також не буде першого, а отже, й подальшого. Отож ніщо не зможе ані виникати, ані рухатися, ані змінюватися. Крім того, те, що може рухатися, може рухатися в протилежному напрямі, може перебувати в спокої, а також може виникати й знищуватися, а тому те, що виникає, коли воно стало тим, що виникало, відтоді знищується. Адже воно не може знищуватися ані тоді, коло виникає, ані пізніше, бо те, що знищується, [10] має вже існувати.

Далі, те, що виникає, і те, що змінюється, мають складатися з матерії. То що це може бути — щось, що зазнає руху або виникнення, подібне до того, як змінюються тіло або душа? І далі, до чого може бути спрямований цей рух? Адже рухатися має щось із чогось і до чогось, і так само виникати має щось із чогось і воно чимось має стати. Отже, яким чином це можливо? Адже не може бути навчання [15] навчанню, тож і виникнення виникнення.

Оскільки не має сенсу говорити про рух, який би стосувався сутності або відношення або дії та сприйняття дії, то лишається тільки те, що рух є стосовно якості, кількості й місця (адже кожне з них має протилежність). При цьому під якістю я маю на увазі не те, що входить у сутність (бо і видова відмінність є якість), а здатність зазнавати дії, тобто, те через що [20] кажуть, що річ здатна або нездатна зазнавати дії. А нерухоме — це те, що взагалі не можна змусити рухатися, або те, що ледве ворушиться упродовж довгого часу, або насилу починає рухатися, а також те, що від природи здатне рухатися, але не рухається, ані тоді, ані звідти, ані так, коли, звідки і як йому природно рухатися. Тільки останній вид нерухомого я називаю таким, що перебуває в спокої, адже спокій є протилежністю руху, [25] а отже, означає відсутність руху в того, що здатне рухатися.

Разом перебувають ті речі, що знаходяться безпосередньо в одному місці, а окремо — ті, що в різних місцях; торкаються одна одної ті, краї яких разом; а проміжними є ті стани, через які під час невпинної і природної для себе зміни проходить те, що змінюється, перш ніж процес зміни завершиться. [30] Протилежним в сенсі місця є найбільш віддалене по прямій лінії; наступним є те, що знаходиться після початку, при тому що порядок визначається або положенням, або видом, або чимось іншим, і немає нічого, що належить до того самого роду, між ним і тим, що є наступним, наприклад, між лініями — лінії або між одиницями — одиниці, або будинку між будинками (натомість [35] між ними цілком може бути щось, що належить до іншого роду). Адже наступне іде слідом за чимось і є чимось пізнішим; «один» не йде слідом за «двома», а молодик — за другою чвертю. [1069α] [1] Далі, прилеглим є те, що, будучи наступним, торкається попереднього. І оскільки будь-яка зміна відбувається між тим, що протистоїть одне одному, а такими є протилежності й те, що суперечить одне одному, і в суперечності немає середини, то зрозуміло, що проміжне буває [5] між протилежностями. Суцільне — це різновид прилеглого. Я кажу про суцільне тоді, коли межі обох речей, якими вони торкаються й поєднуються, стають одним і тим самим, отож зрозуміло, що суцільне має місце у випадку тих речей, з яких природно виникає щось єдине внаслідок торкання. І зрозуміло, що поняття наступного є першим у цьому ряду (оскільки наступне не обов’язково торкається попереднього, [10] натомість те, що торкається, є наступним; також якщо йдеться про суцільне, обов’язково є торкання, натомість якщо ж щось торкається чогось, вони ще не є суцільними; а там, де немає торкання, немає і зрощення). Тому точка є не тотожною одиниці, позаяк точкам властиво торкатися, тоді як одиницям ні, натомість їм властива послідовність. І між точками є щось проміжне, а між одиницями немає.