Аристотель - Метафізика

Одні речі існують окремо, інші ж ні; саме перші і є сутності. [1071α] [1] А тому всі речі мають одні й ті самі причини, оскільки без сутностей немає властивостей і рухів. Окрім того, такими причинами, мабуть, можуть бути душа й тіло, або ж розум і бажання і тіло.

Начала є одними й тими самими за аналогією також в інший спосіб, власне, як дійсність і можливість; але і вони є різними в різних речах і по-різному себе виявляють. Справді, в деяких випадках одне й те саме буває то в дійсності, то потенційно, наприклад, вино, плоть або людина. Але це також підпадає під згадані причини; так, форма існує в дійсності, якщо вона існує як щось окреме, і так само те, що складається з форми й матерії, і так само втрата форми, наприклад, [10] темрява або хворе. Натомість матерія існує потенційно, тобто вона здатна ставати і тим, і другим. Інакше відрізняються в сенсі дійсного й потенційного існування ті речі, що мають різну матерію і різну форму. Так, причиною людини є елементи, вогонь і земля, як матерія, також властива їй форма і, крім того, ще щось [15] інше зовнішнє, а саме: батько. Одначе до цього слід також додати сонце й екліптику, які, хоч і не є ані матерією, ані формою, ані втратою форми, ані чимось однорідним, але вони є тим, що приводить у рух.

Крім того, слід зауважити, що про одні причини можна говорити як про загальні поняття, а про інші ні. Отже, першими началами всіх є конкретна річ, що існує в дійсності, та інше, що існує потенційно. Ті причини, [20] що позначаються загальними поняттями, не існують; адже началом одиничних речей є одиничне. Так, началом людини загалом є людина, проте немає ніякої людини взагалі, а натомість началом Ахілла є Пелей, а для тебе — твій батько, і це Б для цього БА. Утім, Б просто є началом БА.

Далі, якщо все ж таки началами всього є начала сутностей, то, як уже було сказано [166] Див. 1070b 17. , різні речі [25] мають різні причини та елементи. Так, різними є причини речей, що не належать до одного й того самого роду, як-от кольорів, звуків, сутностей, кількостей (а однаковими хіба за аналогією). Різні причини також мають речі, що належать до одного й того самого виду, але різні не за видом, а так, що вони є різними для одиничних речей, наприклад: твоя матерія, форма і те, що приводить у рух, відмінні від моїх, хоча за загальним визначенням вони ті самі. Що ж до питання, [30] якими є начала або елементи сутностей, відношень, якостей — тими самими чи різними, — то зрозуміло, що якщо про причини говориться в різних значеннях, то у кожної речі причини одній ті самі; якщо ж розрізняти причини, то вони будуть різними, окрім як у наступних значеннях, в яких вони є одні й ті самі для всього. А саме, вони є одні й ті самі або відповідні в тому сенсі, що всі вони є матерія, форма, втрата форми й те, що приводить у рух; а також у тому сенсі, що причини [35] сутностей є причини всього, тому що із зникненням цих причин зникає все. Врешті те, що є першим у дійсності є причиною всіх речей. Натомість в іншому сенсі існують різні перші причини, тобто всі протилежності, про які не говориться ані як про роди, ані в різних значеннях. Урешті, різні речі мають різні матерії. [1071β] [1] Отже, про те, якими є причини чуттєвих речей і скільки їх, та в якому сенсі вони одні й ті самі та в якому різні, ми сказали.

Оскільки, як ми сказали [167] Див. 1069а 30. , є три види сутностей, два з них — природні, а один — нерухомі, про останні слід сказати, що необхідно має існувати певна вічна [5] нерухома сутність.

Адже з усього, що існує, насамперед існують сутності, і якщо всі вони є минущими, то й усе є минущим. Одначе неможливо, щоб рух або виник, або зник, бо він існував завжди, і так само не може виникати й зникати час. Справді, якби не було часу, неможливо було б «передніше» та «пізніше». Отже, і рух є так само невпинним, як і час; [10] бо час є або те саме, що й рух, або певна властивість руху. Натомість не буває невпинного руху, окрім просторового, а з просторових видів руху невпинним є круговий.

Проте якби існувало щось здатне приводити в рух або створювати, але не діюче, то руху не було б; адже можливо, маючи здатність, не діяти. Тож це нічого не дасть, навіть якщо ми припустимо вічні сутності, [15] як ті, хто покладають існування ідей, якщо вони не міститимуть певного начала, здатного викликати зміни. Утім, навіть його недостатньо, як недостатньо припустити і ще будь-яку іншу сутність, окрім ідей. Адже якщо здатне діяти начало не діятиме, руху не буде. Ба більше, якщо його сутність є потенційно, то недостатньо буде, навіть якщо воно діятиме, оскільки тоді рух не буде вічним. Адже те, що є лише потенційним, в дійсності може не існувати. Отже, має [20] бути таке начало, сутність якого полягає в діяльності. А, крім того, такі сутності мають бути без матерії, адже вони мають бути вічними, принаймні якщо існує хоч щось вічне. Отже, вони мають бути діяльністю.