Еврипид - Трагедії (збірка)

Мене схопивши - ти його ув'язнюєш.

Відходять.

СТАСИМ ДРУГИЙ

ХОР

Строфа

Ахелоя славна дочко,

Цвіте дів усіх, Діркеє!

Ти колись у своїх водах

Сина Зевса прихистила,

Як лишень, з огню стрімкого свою парость

Врятувавши, у стегно вклав батько вишній:

«В моє лоно чоловіче

520] Йди, - гукнув він, - Дифірамбе!

Хочу я, щоб цим іменням

Величали тебе Фіви».

То чому ж ти, о блаженна,

Вінценосним хороводам

Супротивишся, Діркеє?

Що ж цураєшся, тікаєш?

Соком Вакха присягаюсь, [405]

Що в п'янкому виногроні, -

Прийде час -

530] Бромі я славить будеш.

Антистрофа

О, яку ж то люту вдачу

Нам являє зросле з ниви

Плем'я - пагін Ехіона,

Одного з-між земнородних, -

Володар Пентей! Не муж він, не людина -

Дикий велет, що в нестямі на богів став!

Він мене, служницю Вакха,

В одну мить заб'є у пута.

А мого провідця-бога,

540] Що до танців буйних кличе,

Вже в глуху в'язницю кинув.

Глянь, Діонісе, могутній

Сину Зевса! Найвірніші

Твої слуги - в небезпеці.

Поспіши з Олімпу, й тирсом

Потрясаючи злотистим,

Усмири

Згубну зухвалість мужа!

ЕПОД

Де ж, Діонісе, ти нині

550] Водиш гурт свій тирсоносний?

Де звір'ям багата Ніса,

Чи по скелях корікійських?

Може, в заростях-печерах

Олімпійських? Там, бувало,

Задзвенівши на кітарі,

Гуртував і диких звірів.

О Піеріє блаженна!

Вакх тебе шанує, Евгій,

560] Спраглий танців, приведе він

Рій вакханок, подолавши

Бистрий Аксій, гнучкостанних

Приведе й менад, а далі -

Буде Лідій, годувальник

Люду смертного: цю землю,

Здавен-давна славну кіньми,

Він пречистою водою,

Розливаючи, живить. [406]

ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ

ДІОНІС

(за сценою)

Агей! Агей!

570] Вчуйте ви клич мій, вчуйте!

Агей, вакханки! Агей, вакханки!

ХОР

О що це? О звідки це

Вакха клич

Долинув до слуху мого?

ДІОНІС

Агей! Агей! Ще раз гукаю

Я, син Семели й Зевса.

ХОР

Агей! Владарю, владарю!

Де ти? Спіши до нас!

Гурт наш веди, Бромію, Бромію!

ДІОНІС

(за сценою)

580] Грізна богине,

Ти, що землею стрясаєш!

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Ох! Ох!

Скоро Пентея дім од поштовху,

Впавши, геть розсиплеться,

Бо сам Діоніс увійшов.

Славте його!

ХОР

Славимо всі!

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Балки, з суцільного каменю тесані,

Гляньте, з опор своїх,

Тріснувши, падають.

590] Бромій ось-ось переможно

Скрикне всередині!

ДІОНІС

(за сценою)

Викреши факел вогню блискавичного!

З димом пусти всі палати Пентеєві! [407]

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Ох! Ох!

Чи не бачиш? Пломінь блиснув,

Де священний гріб Семели:

Вбита блискавкою Зевса,

По собі цей блиск лишила.

Ниць, затремтівши, менади, попадайте,

Ницьма - на землю всі!

600] Весь цей палац розметає володар ваш -

Зевса й Семели син.

З охопленого полум'ям палацу виходить Діоніс.

ДІОНІС

Жони Азії, чи справді, налякавшись, тут же ви

Впали ницьма? Здогадались, що Пентеєве гніздо

Вакх потряс? Та підніміться, мої подруги, з землі,

Збадьоріться! З тіла трепет, що від остраху, женіть!

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Найсвітліший проводарю наших свят, Діонісе!

Як тебе я радо бачу, самотою втомлена!

ДІОНІС

Впали духом ви, напевно, як лише потрапив я

У похмурий дім Пентея, у в'язницю, де пітьма?

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

610] Звісно. Хто б мене підтримав, якби ти в біду попав?

Як ти вирвався, одначе, з рук безбожника того?

ДІОНІС

Сам себе звільнив я легко, без найменшого труда.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Та хіба міцним мотуззям рук тобі він не зв'язав?

ДІОНІС

Уявляв лишень, що в'яже, а насправді - не торкнувсь,

Так-то з нього, нечестивця, я собі пожартував.

А бика найшовши в стайні, бувши певен, що то я,

Сам із запалом він тут же ноги став йому в'язать,

Аж рясним укрився потом, губи геть собі скусав,

Паленіючи од люті. Я ж - сидів там поблизу

620] І дивився преспокійно. А тим часом Вакх наспів -

Дім потряс і на могилі материнській запалив

Пломінь буйний. Той подумав, що то дім його в огні,

Й заметався; вже й з водою бігти слугам повелів.

От вони й заметушились, але марним був їх труд.

Та здалось Пентею раптом, що я втік. І кинувсь він,

Темний меч свій оголивши, в сіни. Бромій на ту мить - [408]

Так я думаю - в подвір'ї привид, образ мій, створив,

Той - на нього: став повітря - бо ж нікого не було -

Протинать мечем раз по раз, а гадав - мене січе.

630] Окрім того, й інші біди Вакх йому ще вготував: