Ренсом Ріґґз - Бібліотека душ

Здесь есть возможность читать онлайн «Ренсом Ріґґз - Бібліотека душ» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Старинная литература, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Бібліотека душ: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Бібліотека душ»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Абатон… Загадкове зникле місто, де в бібліотеці зберігаються душі великих дивних… Старовинна легенда нагадає про себе, коли в пошуках викрадених дітей Джейкоб, Емма й вірний Едисон, сплутавши сліди переслідувачам у сучасному Лондоні, вирушать до вікторіанської Англії. У небезпечній подорожі в нетрі Диявольського Акра — петлі поза законом, де дуже легко приховати вкрадене, — їх супроводжують похмурий перевізник Шарон, спокушений перспективами кар’єрного зростання, і приручений Джейкобом порожняк. Але тут, біля самого лігва витворів, їх уже багато років чекає той, хто вірить у повернення бібліотекаря…

Бібліотека душ — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Бібліотека душ», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— А потім бомба впала прямісінько на порожняка і розірвала його на дрібнесенькі шматочки! — прокричала Оливка і вискочила з крісла, розповідаючи про цю подію. — Але на нас були особливі светри пані Королик, тому нас не вбило шрапнеллю!

— Ой божечку! — вигукнула пані Сапсан. — Як пощастило!

Коли наші оповідки закінчилися, пані Сапсан якийсь час сиділа мовчазна, вивчаючи нас поглядом, у якому сум поєднувався з захватом.

— Я дуже, дуже вами пишаюся, — зрештою промовила вона, — і страшенно шкодую, що все так сталося. Я вам передати не можу, як би я хотіла, щоб поряд із вами була я, а не мій брехливий брат.

Хвилиною мовчання ми вшанували Фіону. Г’ю наполягав, що вона не загинула, просто загубилася. Дерева пом’якшили її падіння, сказав він, і вона, певно, блукає зараз у лісі десь неподалік від звіринця пані Королик. Чи падаючи вдарилася головою і забула, хто вона і звідки. Чи переховувалася…

Він з надією подивився на нас, але ми уникали зустрічатися з ним поглядами.

— Я впевнена, рано чи пізно вона з’явиться, — втішала його Бронвін.

— Не давай йому фальшивих надій, — сказав Єнох. — Це жорстоко.

— Хто-хто, а ти точно знаєш, що таке жорстоко, — уїдливо відповіла йому Бронвін.

— Пропоную змінити тему, — втрутився Горацій. — Я хочу послухати, як пес врятував Джейкоба й Емму в підземці.

Едисон жваво застрибнув на стіл і заходився розповідати цю історію. Але він приправляв її стількома ліричними відступами про власний героїзм, що Емма не витримала й змушена була сама взяти слово. Разом ми з нею розповіли всім, як знайшли дорогу в Диявольський Акр і як за допомогою Бентама здійснили міні-вторгнення до табору витворів. А наприкінці мене закидали запитаннями. Усім кортіло знати про порожняків.

— Як ти вивчив їхню мову? — спитав Мілард.

— А що ти відчуваєш, коли ними керуєш? — поцікавився Г’ю. — Ти уявляєш, що ти один з них, як оце я зі своїми бджолами?

— Це лоскотно? — запитала Бронвін.

— А тобі ніколи не хотілося залишити собі одного, ну, як котика? — спитала Оливка.

Я відповів, як зміг, але відчував, що слів мені все-таки бракує, бо описати його, мій зв’язок з порожняками, було важко — наче на ранок переповісти сновидіння. А ще мене дуже відволікала та розмова, яку ми з Еммою все відкладали. Договоривши, я зустрівся з Еммою поглядом і кивком показав на двері. Перепросивши, ми вийшли. А поки йшли повз стіл на вихід, я відчував, що погляди всіх присутніх у залі прикуті до наших спин.

Ми пірнули в гардеробну, яку освітлював ліхтар, повну пальт, капелюхів і парасольок. Там не було ні простору, ні затишку, але принаймні можна було поговорити сам на сам, не боячись, що зараз хтось зайде чи підслухає. Раптом мене охопив ірраціональний страх. Переді мною маячила необхідність зробити тяжкий вибір, а я ще не був до нього готовий.

Якийсь час ми мовчали й просто дивилися одне на одного. У кімнаті було глухо, як у мішку, від усього того одягу, тому мені здавалося, ніби я чую стукіт наших сердець.

— Отже, — мовила Емма, бо, звісно, вона мала розпочати першою. Емма, завжди прямолінійна, ніколи не відчувала страху перед незручними моментами. — Ти залишаєшся?

Я не знав, що скажу, аж доки слова не зірвалися з язика. Я летів на автопілоті й не фільтрував, що кажу.

— Мені треба побачитися з батьками.

То, поза сумнівом, була правда. Їм було боляче, страшно, а вони цього не заслуговували. Я надто довго тримав їх у підвішеному стані.

— Авжеж, — сказала Емма. — Я розумію. Звичайно, тобі треба.

Запитання зависло в повітрі. Невисловлене. «Побачитися з батьками» було напівмірою, ухильною відповіддю. Побачитися з ними — так, авжеж. А потім що? Що я їм скажу?

Я спробував уявити, як говорю батькам правду. У цьому плані телефонна розмова, яка в нас із батьком відбулася в таксофоні підземки, була тільки передвісником майбутніх розваг. Він збожеволів. Наш син схибнувся. Чи наркотики приймає. А може, йому не вистачає наркотиків.

Ні, правда — це не вихід. А що тоді? Я побачуся з ними, вони переконаються, що я живий-здоровий, я вигадаю якусь історію про туристичні принади Лондона, а потім скажу їм: їдьте додому без мене? Ха. Вони мене не відпустять. На місці нашої зустрічі в кущах чергуватимуть поліцейські. Люди в білих халатах із сітками завбільшки з Джейкоба. Мені доведеться втікати. Якщо я розкажу правду, то тільки гірше зроблю. А побачитися з ними й потім утекти — це ще більшого болю їм завдати. Але думка про те, що я більше ніколи не побачу батьків, ніколи не поїду додому… я не міг вмістити її в голові. Бо якщо вже бути до кінця чесним із собою, хай там як боляче думати про те, щоб покинути Емму, друзів і цей світ, але я хотів повернутися додому. Мої батьки та їхній світ уособлювали собою повернення до нормальності й передбачуваності — а після всього пережитого божевілля я дуже цього прагнув. Мені треба було певний час побути нормальним. Перевести дух. Не дуже довго.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Бібліотека душ»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Бібліотека душ» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Бібліотека душ»

Обсуждение, отзывы о книге «Бібліотека душ» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x