Дмитро Калинчук - Заколот проти Петлюри

– Подаю голос за підпорядкування Національному Союзові, – чітко промовив сотник Авраменко. – Але за умови гарантій недоторканості особи гетьмана Скоропадського.

Старшини переглянулися. Такий варіант влаштовував майже всіх.

– Згоден, - кивнув Артем.

…Проте до злагоди ще було, немов до Києва рачки. Парад добіг кінця і сотні полку організовано повернулися на вокзал, до своїх вагонів. Так сталося – до Харкова запорожці прибули нещодавно і розмістити їх в казармах ніхто іще не встиг. По відвідинах штабного вагону, Артем вийшов на перон і долучився до юрби старшин, які тихо перемовлялися проміж собою. Вигляд у них був задумливий та похмурий. Нарада у селі продовжувала ковадлом тяжіти на їхніх душах. Старшини були віддані своєму командирові полку, й тому цілком довірилися його оцінці ситуації та політичним зв’язкам. Але думки старшин розділилися. «У Києві повстання, мусимо долучитися також», – казали одні і кликали до зброї прямо зараз. «Зарано, не треба поспішати», – відповідали інші. Ці явно не бажали повставати взагалі.

З купою газет у руці, у їхнє коло бурею влетів розхристаний значковий Дяченко.

– Гей, хлопці! Ну, і де ж ваш гетьман?

– У Києві, державою керує, – буркнув у відповідь Артем.

– Ги-ги! Та ні! – радісно вигукнув чорношличник. – Не керує він тепер державою. Ось де тепер гетьман!

Газети швидко перекочували до старшин та зашелестіли у руках. Артем відчув, як у нього в очах потемніло. Крупні літери на шпальті склалися в заголовок: «Грамота про федерацію України з Росією». Знизу містився підпис: «Павло Скоропадський».

_______________

Примітки:

Козаки – рядові бійці. В армії Української Держави особовий склад поділявся на старшин, підстаршин та козаків.

Старшини – офіцери армії УД.

Генеральний хорунжий – в армії УД, звання що дорівнювало сучасному генерал-майору.

Сотник - в армії УД звання, що об’єднувало сучасних капітана і майора.

Значковий - в армії УД звання, що об’єднувало сучасних лейтенанта і старшого лейтенанта.

Курінь – батальйон армії УД.

Курінний – командир куреня.

Сотня – рота або кінний ескадрон в армії УД.

Сотенний – командир сотні.

Військовий старшина - в армії УД звання, що дорівнювало сучасному підполковникові.

Рейхсхеер – Німецька імператорська армія.

Державна варта – спецслужба гетьманської держави що об’єднувала функції поліції і частково – контррозвідки.

Охоронні сотні – збройні загони при місцевих адміністраціях, фактично – внутрішні війська УД.

*

Гетьманські караули біля будинку штабу Харківського корпусу навіть уваги не звернули, коли на вулиці біля них разом спішилися три десятки вершників у синіх черкесках та смушкових шапках з чорними шликами. Вартових не насторожило навіть те, що озброєні до зубів вершники перекинули карабіни на ліве плече і півколом оточили вхід. Це були свої.

– Командувач у себе? – спитав їх стрункий старшина кіннотників з погонами значкового на плечах.

– У себе, – відповів вартовий.

Три десятки карабінів стрибнули в руки чорношличників. Вартові здивовано поглянули на цівки рушниць.

– Зброю на землю, – наказав значковий Дяченко. – Показуй, де караулка? Де черговий старшина?

– Що це в біса означає? – старший караулу продовжував стискати свою трьохлінійку.

– Хорош геройствувати, чотовий*, – промовив старшина-чорношличник. – Роби що кажуть – і алюр три хрести. Для здоров’я корисніше.

Караули роззброїли без жодного пострілу. Захоплений зненацька черговий старшина до дій кіннотників, поставився філософськи-байдуже. Давши чесне слово «не коїти дурниць» він лишився при зброї і провів кіннотників до генерального хорунжого Лігнау. Біля дверей кабінету Петро Дяченко зупинився, сховав у кобуру револьвер, скинув шапку та поправив на собі ремені. Двері скрипнули ледь чутно.

– Пане генеральний хорунжий! Прошу вас здати зброю, – промовив він твердим і дещо глузливим голосом.

Значковий Дяченко завжди розмовляв у такій манері.

Здивований командувач корпусу підвівся з-за столу.

– Як вас розуміти, значковий? Чому без докладу? Ви що, напилися? Хто вас сюди впустив?

– Без нервів, пане генерале, – задиркувато посміхнувся чорношличник. – Влада в місті перейшла до Директорії Українського Національного союзу. 2-й Запорізький полк прийняв підпорядкування УНС – і алюр три хрести. Прошу здати зброю і слідувати за моїми хлопцями.

Генерал присів на своє місце і про щось глибоко замислився. Потім він спокійним рухом витяг з кобури револьвер і кинув його на стіл.