Скляр Вільївна - Я готуюсь до курсу інформатики. Алгоритмізація та програмування

Для того, щоб скористатися цими сторінками, ми можемо в програмі застосувати дві процедури:

SetActivePage(Page)- задається номер активної сторінки ( Page), тобто сторінки, на якій у даний момент буде будуватися зображення;

SetVisualPage(Page)- задається номер візуальної сторінки, тобто тієї сторінки, що являється видимою в даний момент.

У запропонованому режимі існує тільки дві сторінки, що мають номера 0 та 1, тому зміну сторінок можна виконувати змінною Page , що буде змінюватись за наступним законом: Page := 1 - Page , причому активна сторінка стає видимою тільки після того, як на ній повністю побудовано нове зображення.

Покажемо застосування цього прийому на задачі.

ЗАДАЧА № 627

Умова: Скласти програму, яка виводитиме на екран рух тіла, кинутого під кутом до горизонту. Опором повітря знехтувати.

Розв’язування: Програма, що реалізує описаний алгоритм, наведена нижче. В ній використовуються наступні константи: Color- колір тіла, що кинуто; Radius- радіус тіла; Time- затримка зображення на екрані (підбирається емпіричним шляхом в залежності від типу комп’ютера).

Program Example_627_m;

uses crt,graph;

const g=9.8;

Color = 2; Radius =20; Time = 500;

var gd,gm:integer;

Page:byte;

Vx,Vy,X,Y:real;

begin

gd:=VGA; gm:=VGAMed; InitGraph (gd,gm,”);

Vx:=40; Vy:=30; X:=15; Y:=160;

SetColor (Color); SetFillStyle(1,Color);

repeat

SetActivePage (Page);

ClearDevice;

Circle (round(X),round(Y),Radius);

FloodFill(round(X),round(Y),Color);

SetVisualPage (Page); Page:=1-Page;

Delay (Time); X:=X+Vx*0.1;

if Vy<>0 then Y:=Y-Vy*0.1; Vy:=Vy-g*0.1;

Until keypressed;

CloseGraph;

end.

Домашнє завдання:

• сторінки 233-237 запропонованого підручника;

• задачі №630, №631, №640, 641.

Мета уроку: Дати поняття про допоміжні алгоритми, типи допоміжних алгоритмів, оформлення підпрограм мовою Паскаль, поняття про формальні та фактичні параметри, області дії змінних.

Теоретичний матеріал

Підпрограмою називається іменована, логічно закінчена група операторів мови, яку можна викликати для виконання будь-яку кількість разів із різних місць програми. У мові Паскаль для організації підпрограм використовуються процедури і функції.

Процедура - це незалежна пойменована частина програми, призначена для виконання певних дій. Вона складається з тіла і заголовка. За структурою її можна розглядати як програму в мініатюрі. Після однократного опису процедуру дозволяється викликати за іменем з наступних частин програми. Використання імені процедури в програмі називається викликом процедури. Ім’я процедури не може знаходитися у виразі у якості операнду.

Функція відрізняється від процедури тим, що, по-перше, передає в точку виклику скалярне значення (результат своєї роботи), а по-друге, ім’я функції може входити до виразів, як операнд. Усі процедури і функції мови Паскаль підрозділяються на дві групи: вбудовані; визначені користувачем.

Вбудовані (стандартні) процедури і функції є частиною мови і можуть викликатися за іменем без попереднього опису в розділі описового блоку. З багатьма з них ви вже ознайомилися в попередніх розділах.

Процедури і функції користувача організовуються самим програмістом відповідно до синтаксису мови і являють собою локальні блоки. Попередній опис процедур і функцій користувача є обов’язковим.

Функція, визначена користувачем, складається із заголовка і тіла функції. Заголовок містить зарезервоване слово Function , ідентифікатор (ім’я) функції та вміщений у круглих дужках необов’язковий список формальних параметрів і тип значення, що повертається функцією.

Формат опису:

Function <���ім’я> [ (формальні параметри) ] :<���тип результату>;

Ім’я функції- унікальний у межах блоку ідентифікатор. Результат, що повертається, може мати будь-який простий тип і тип string .

Тіло функції являє собою локальний блок, за структурою аналогічний програмі:

Function <���ім’я> [ (формальні параметри) ] :<���тип результату;»;

[<���розділи описів>;]

begin

<���розділ операторів>

end;

У розділі операторів повинен перебувати хоча б один оператор, що присвоює ідентифікатору функції значення. Якщо таких операторів декілька, то результатом виконання функції буде значення останнього оператора присвоювання.