Скляр Вільївна - Я готуюсь до курсу інформатики. Алгоритмізація та програмування

Ln(x)— обчислюється натуральний логарифм аргументу. Результат має дійсний тип. За допомогою функцій Ехрта Lпможна обчислити довільний степінь числа наступним чином: ab=Exp(b*Ln(a)) .

Pi— повертає значення числа π (3.1415926).

Sin(X)— обчислення синуса X . Параметр задає значення кута в радіанах. Для перетворення значення кута з радіанної міри в градусну слід значення кута помножити на число 180/ π . Результат має дійсний тип.

Sqr(X)— піднесення до квадрату значеннях. Тип результату збігається з типом параметра.

Sqrt(X)— обчислення квадратного кореня з Х . Тип результату дійсний.

Random— генерує значення випадкового числа з діапазону від 0 до 0.99. Тип результату дійсний.

Random(P)— генерує значення випадкового числа з діапазону від 0 до Р-1 . Тип результату цілий. Щоб випадкові числа були «більш випадковими», необхідно періодично змінювати базу генерації. Для цього використовується процедура Randomize , що дозволяє при кожному новому запуску програми отримувати різні випадкові числа.

Домашнє завдання:

• Прочитати сторінки 26 - 31,39 - 42 запропонованого підручника;

• Вивчити означення, що прочитані на лекції;

• 3 підручника розглянути практичні завдання на стор. 38 - 39.

Мета уроку: дати поняття вказівки присвоювання, познайомити із вказівками введення та виведення, зі структурою програми мовою Паскаль.

Теоретичний матеріал

Вочевидь, що майже в будь-якій програмі будуть присутні обчислення, адже комп’ютер — це перш за все обчислювальна машина. Причому результати обчислень необхідно буде запам’ятати для подальшого використання. Для цього існує команда присвоєння. Формат цього оператора такий:

<���ім’я змінної> := <���вираз>;

Виконується ця операція так: обчислюється вираз, що знаходиться праворуч від знака присвоєння, і отримане значення замінює поточне значення змінної, ім’я якої стоїть ліворуч від знака присвоєння.

Зверніть увагу на те, що яким би складним не був вираз, він повинен бути записаний у рядок. Звичайні дроби, багатоповерхові дроби, складні функціональні залежності тощо у мові програмування записуються в один рядок, причому порядок виконання дій контролюється за допомогою круглих дужок. Наприклад, такий математичний вираз:

Зверніть увагу на те, що у всіх виразах потрібно обов’язково ставити знаки множення, а імена змінних — це ідентифікатори, і тому вони повинні відповідати раніше зазначеним правилам (так, грецька буква р, що використовується в математиці, замінюється у вище наведеному прикладі ідентифікатором beta).

Дуже важливо при створенні виразів стежити за типами операндів. Як було зазначено вище, тип даних дозволяє встановлювати внутрішній формат збереження даних та контролювати дії, що виконуються над ними. Контроль за використанням змінних на етапі компіляції програми виконується в мові Паскаль автоматично. З одного боку — це її важлива перевага над іншими мовами програмування. Але з іншого — іноді незручно те, що Паскаль майже не дозволяє автоматичне перетворення типів. Виключення зроблено тільки щодо констант та змінних цілих типів, які дозволяється використовувати у виразах дійсного типу.

Наприклад, якщо змінні X та Y описані наступним чином:

Var

X: integer;

Y: real;

то оператору Y:= Х+2;синтаксично не має помилок, хоча типи змінних і не збігаються. Перетворення типів (з цілого у дійсний) у цьому випадку виконується автоматично.

В той же час оператор X : = 2.78;буде помилковим, тому що автоматичне перетворення дійсних типів у цілі не виконується. Зверніть увагу, що константа 12.0з точки зору компілятора буде також дійсною, хоча дробова частина і дорівнює нулю, тому що константа містить десяткову точку.

Аналогічно не можна змішувати літерні та числові типи даних, тобто вираз типу: 5 + ‘F’є помилковим.

Однак відсутність автоматичного перетворення типів у Паскалі не означає, що він зовсім не має засобів перетворення даних: просто їх необхідно використовувати явно. Так, для перетворення значень одного скалярного типу в інший можна використовувати наступні функції перетворення типів:

Chr(I)— перетворює цілий тип у літерний, тобто повертає символ стандартного коду таблиці ASCII з номером, що дорівнює значенню І. Якщо значення більше 255, виникає програмне переривання.