Скляр Вільївна - Я готуюсь до курсу інформатики. Алгоритмізація та програмування

a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z i _(знак підкреслення)

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z

У якості десяткових цифр: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0. Шістнадцяткові цифри будуються з десяткових цифр і літер від Адо F(або від aдо f ).

При написанні програм застосовуються спеціальні символи:

+ плюс

* зірочка (знак множення)

= дорівнює

< менше

$ знак грошової одиниці

() круглі дужки

.крапка

: двокрапка

« апостроф

@ комерційне а

-мінус

/ знак ділення

> більше

# номер

[ ] квадратні дужки

{} фігурні дужки

, кома

; крапка з комою

^тильда

пробіл.

Комбінації спеціальних символів можуть утворювати складені символи:

:= присвоювання

.. діапазон значень

(..) альтернатива [ ]

>= більше або дорівнює.

<> не дорівнює

(* *) альтернатива {}

<= менше або дорівнює

Неподільні послідовності символів утворюють слова, що несуть певний зміст у програмі. Слова відділяються розділовими символами, у якості яких може використовуватись пробіл, кома, символ кінця рядка, коментар. Слова поділяються на: стандартні, зарезервовані, ідентифікатори користувача.

Зарезервовані слова є складовою частиною мови, мають фіксоване написання і назавжди визначений зміст. Наприклад: begin, else, Junction, goto, end, programі т.д.

Стандартні слова призначені для заздалегідь визначених розробником мови типів даних, констант, процедур і функцій (наприклад, sin, cos, Pi ). Зарезервований ідентифікатор можна перевизначити, але це може призвести до помилки, тому краще цього не робити.

Ідентифікатори користувача використовуються на позначення констант, змінних, процедур і функцій, що визначені самим програмістом. Існують загальні правила написання ідентифікаторів:

1) Ідентифікатор починається тільки з літери або знака підкреслення.

2) Ідентифікатор може складатися з літер, цифр і знака підкреслення.

3) Між двома ідентифікаторами має бути хоча б один розділовий знак.

4) Максимальна довжина ідентифікатора 127 символів, але значущимиє тільки 63 символи.

При написанні можна використовувати як великі, так і малі літери. Компілятор не визначає різниці між ними.

Правила оформлення програм (пунктуації):

1) Крапка з комою не ставиться після begin і перед end , тому що ціслова є операторними дужками, а не операторами.

2) Крапка з комою розділяє оператори. її відсутність між операторамивикликає помилку компіляції. Наявність між операторами декількох крапокз комою не є помилкою, тому що компілятор сприймає їх як ознакунаявності порожніх операторів.

3) При використанні вкладених структур може виникнути ситуація:

end;

end;

end

Крапку з комою можна ставити як після кожного, так і після останнього end . А наприкінці програми крапка з комою взагалі не ставиться.

4) В операторах циклу крапка з комою не ставиться після while, repeat, doі перед until .

5) В умовних операторах крапка з комою не ставиться після thenі перед else .

Мета уроку: дати поняття величини та типів даних, визначити стандартні типи даних, їх опис та набір функцій і операцій .

Теоретичний матеріал

У своїй роботі програміст завжди стикається з таким поняттям, як величина. Що ж таке величина? З точки зору програмування величини — це дані, що обробляються програмами.

Мова Паскаль інтерпретує дані, як константи або змінні. Як перші, так і другі визначаються ідентифікаторами (іменами), за допомогою яких можна звертатися для одержання відповідних значень.

Константами називаються елементи даних, яким присвоюються значення в описовій частині програми, й у процесі виконання програми їх змінювати заборонено.

Для визначення констант служить зарезервоване слово const .

Формат опису.

Const < ідентифікатор > = < значення константи >;

Приклад:

Const Max=1000;

Vxod=’сегмент 5’;

Є ряд констант, до значень яких можна звертатися без попереднього опису. Наприклад: