a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z i _(знак підкреслення)
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
У якості десяткових цифр: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 0. Шістнадцяткові цифри будуються з десяткових цифр і літер від Адо F(або від aдо f ).
При написанні програм застосовуються спеціальні символи:
+ плюс
* зірочка (знак множення)
= дорівнює
< менше
$ знак грошової одиниці
() круглі дужки
.крапка
: двокрапка
« апостроф
@ комерційне а
-мінус
/ знак ділення
> більше
# номер
[ ] квадратні дужки
{} фігурні дужки
, кома
; крапка з комою
^тильда
пробіл.
Комбінації спеціальних символів можуть утворювати складені символи:
:= присвоювання
.. діапазон значень
(..) альтернатива [ ]
>= більше або дорівнює.
<> не дорівнює
(* *) альтернатива {}
<= менше або дорівнює
Неподільні послідовності символів утворюють слова, що несуть певний зміст у програмі. Слова відділяються розділовими символами, у якості яких може використовуватись пробіл, кома, символ кінця рядка, коментар. Слова поділяються на: стандартні, зарезервовані, ідентифікатори користувача.
Зарезервовані слова є складовою частиною мови, мають фіксоване написання і назавжди визначений зміст. Наприклад: begin, else, Junction, goto, end, programі т.д.
Стандартні слова призначені для заздалегідь визначених розробником мови типів даних, констант, процедур і функцій (наприклад, sin, cos, Pi ). Зарезервований ідентифікатор можна перевизначити, але це може призвести до помилки, тому краще цього не робити.
Ідентифікатори користувача використовуються на позначення констант, змінних, процедур і функцій, що визначені самим програмістом. Існують загальні правила написання ідентифікаторів:
1) Ідентифікатор починається тільки з літери або знака підкреслення.
2) Ідентифікатор може складатися з літер, цифр і знака підкреслення.
3) Між двома ідентифікаторами має бути хоча б один розділовий знак.
4) Максимальна довжина ідентифікатора 127 символів, але значущимиє тільки 63 символи.
При написанні можна використовувати як великі, так і малі літери. Компілятор не визначає різниці між ними.
Правила оформлення програм (пунктуації):
1) Крапка з комою не ставиться після begin і перед end , тому що ціслова є операторними дужками, а не операторами.
2) Крапка з комою розділяє оператори. її відсутність між операторамивикликає помилку компіляції. Наявність між операторами декількох крапокз комою не є помилкою, тому що компілятор сприймає їх як ознакунаявності порожніх операторів.
3) При використанні вкладених структур може виникнути ситуація:
end;
end;
end
Крапку з комою можна ставити як після кожного, так і після останнього end . А наприкінці програми крапка з комою взагалі не ставиться.
4) В операторах циклу крапка з комою не ставиться після while, repeat, doі перед until .
5) В умовних операторах крапка з комою не ставиться після thenі перед else .
УРОК 8. Величини. Типи даних
Мета уроку: дати поняття величини та типів даних, визначити стандартні типи даних, їх опис та набір функцій і операцій .
Теоретичний матеріал
У своїй роботі програміст завжди стикається з таким поняттям, як величина. Що ж таке величина? З точки зору програмування величини — це дані, що обробляються програмами.
Мова Паскаль інтерпретує дані, як константи або змінні. Як перші, так і другі визначаються ідентифікаторами (іменами), за допомогою яких можна звертатися для одержання відповідних значень.
Константами називаються елементи даних, яким присвоюються значення в описовій частині програми, й у процесі виконання програми їх змінювати заборонено.
Для визначення констант служить зарезервоване слово const .
Формат опису.
Const < ідентифікатор > = < значення константи >;
Приклад:
Const Max=1000;
Vxod=’сегмент 5’;
Є ряд констант, до значень яких можна звертатися без попереднього опису. Наприклад:
Читать дальше