Люко Дашвар - Биті є. Макс. Книга 2

- А де ж наречена? - дивується Данко.

- А-а-а… Не поспішайте, мій друже! - Мельхіор указує на мале шатро. - Шахразада там! Труситься від страху, бо знає - скоро Шахріяр повбиває усіх своїх одалісок і пошле За нею… І якщо вона не утне чогось незвичайного, то і їй… голову відрубають.

- Натуралізм, - глузливо усміхається Данко.

- Автентика! - пихато кидає Мельхіор, зникає у натовпі.

Дора усміхається - таке все чудне та не по-нашому! - витягує шию: що ж там у шатрі? А там на подушках уже вмостився кирпатий наречений років двадцяти п’яти, тюрбан з’їхав з маківки, напівголих дівчат обіймає. Поряд дружки ручками прикладаються.

- Лесю! Може, тут і залишимося?

Поряд із нареченим виникає сувора жінка у звичайному костюмі.

- Олесику! Час до Шахразади…

- Мамо, я ще одалісок не порішив.

- Мечі! - кричить Мельхіор. - Шахріяр одалісок вбиватиме!

Дівчата верещать. Данко опускає камеру, відводить Дору вбік.

- Доро! Йди до малого шатра. Я зараз різню зніму і дожену тебе.

…У малому шатрі у блискучих шароварах, коротенькій розшитій кофтинці і прозорій фаті сама-самісінька психувала наречена, така собі звичайна Галя з-під Полтави - вуста гордовиті, брови, мов намальовані, а в очах такі блискавки, ще мить - і рознесе халупу.

Побачила Дору, насупилася, дістала сигарету з шароварів, закурила.

- Ну, що там? - запитала. - Уже повбивав?

“Ні”, - хитнула кучерями Дора.

- Нормально? Я тут биту годину, як дурепа,, сама сиджу в цих… - смикає шаровари. - …лахміттях! А він… Свекруха придуркувата. “Весілля буде в казковому стилі!” А я білу сукню хотіла зі шлейфом, рукавички по лікті, фату довгу… Щоб по місту на лімузині мчати, у люк висунутися і махати всім… Нащо мені ті верблюди?! Я змерзла! Не літо… І чому я повинна все по її робити? Не повинна. Правильно?

“Правильно”, - киває Дора. Хочеться підійти до дівчини, присісти поряд, погладити по руці, та до шатра влітає Мельхіор. Очі на лоба.

- Що?! А де сльози?! - шаленіє, заламує руки. - Шахраза- до, ви мене вбиваєте! Не ламайте драматургію! Ви приречені на смерть, якщо не зумієте…

- Пішов ти…

- Но-но! Я Мельхіор Занадов! Зараз сюди прийдуть яничари і потягнуть вас силоміць до Шахріяра. Приготуйтеся голосити…

- Чхати я хотіла на твоїх яничарів. Хай Лесик сам по мене приходить, бо я і зараз гарбуза знайти не полінюся.

Шахразада легко підхоплюється, відштовхує Мельхіора, смикає легку тканину, що завішує шатро, - а це що за ганчірка?! Кидає на землю, виходить з шатра - фурія розгнівана, зараз усе навкруги випалить до Грунту.

Дора обережно йде за нею, поряд виникає Данко.

- Що тут?

Дора усміхається, знизує плечима: бозна-що…

- Оле-е-есю! - раптом горланить Шахразада у бік великого шатра так дзвінко, що навіть прив’язаний до сосни верблюд відсахується, рве мотузку.

З великого шатра виходить веселий розхристаний наречений, поправляє тюрбан. За ним гості, сувора пані в костюмі.

- Дарино! Ти чого?! - легковажно гукає Шахріяр.

7 Биті Є Махс

- Ану, сюди! - кричить розгнівана Даринка. Мельхіор хапається за серце, притуляється до шатра.

- У мене… шоу-шок!

Ошелешений Шахріяр на автоматі суне до коханої навпростець, сувора пані копилить губки із прикрістю, знервований верблюд тиняється, не знає, куди себе подіти, розлякує гостей.

І Дора не витримує.

- Ги-ги, - на видиху.

Данко завмирає. Обережно косує на Дору.

- Знаю… - шепоче вражено.

Назавтра у студії всадовив Дору на плед, сам навпроти.

- Звук… Просто відкрий рота і вимов будь-який звук. Дора зіщулилася, очі з орбіт. “Не боюся!” - хльоснула себе

подумки. Відкрила рота…

- А-а-а… - обережно. Замовкла. На Данка насторожено. Він насупився.

- Ще раз! Так само!

- А-а-а…

- А! - завовтузився, дотягнувся до папірця і ручки. Написав “А”. - Ти сказала “А”! Давай, Доро! Ще раз те саме. І запам’ятовуй. Отак, як ти вимовляєш зараз, то “А”. Ну!

-А…

- Так! Тепер інший звук.

Дора витягнула губки трубочкою. -У-у-у…

- У! Ти сказала “У”! - збудився, очі сяють. Він геній! - А тепер два звуки разом - АУ… Ти зможеш!

-А-у…

- Так! Усе вийде! Ти розмовлятимеш! Ми вивчимо всі звуки. Ти зможеш запам’ятати, Доро. Ми… не поспішатимемо. Вивчимо один звук, підемо далі, - замовк, кивнув. - Спробуй… Ще якийсь звук.

- М-м-м! - Дора піддалася Данковому збудженню.

- М! Ти сказала “М”! Запам’ятовуй! Отак, як ти робила щойно, то “М”!

Дора усміхнулася винувато, заплюїцила очі…

- Я… не-е-е… 6оу-у-уса… - старанно вимовила вголос.