Ветхий Завет - Книга Йова (переклад Огієнка)

15Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

16Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

17хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

18Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

19бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

20Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

21і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

22бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Йов 17

1Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

2Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

3Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

4Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

5Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

6Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

7З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

8Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

9І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

10Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

11Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

12вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

13Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

14До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

15Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

16До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

Йов 18

1І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

2Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!

3Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?

4О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?

5Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:

6його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,

7стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...

8Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:

9пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,

10на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...

11Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.

12Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.

13Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.

14Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...

15Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.

16Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.

17Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.

18Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.

19У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.

20На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...

21Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!

Йов 19

1А Йов відповів та й сказав:

2Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?

3Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!...

4Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане.

5Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?

6Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!

7Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!...

8Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!

9Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!

10Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він...

11І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:

12полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого...

13Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,

14мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої...

15Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах...

16Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його...

17Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби...