Ветхий Завет - Книга Йова (переклад Огієнка)

18Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене...

19Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене...

20До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя...

21Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!...

22Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?

23О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,

24коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!

25Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху

26цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

27сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...

28Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому!

29то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!...

Йов 20

1І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

2Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

3Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

5то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

6Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

7проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

9його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

10Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

11Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

12Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

13над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

14то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

15Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

16Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

17Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

18Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

19Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

22за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

23Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

24Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

25Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

26При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

27Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

28урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

29Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!

Йов 21

1А Йов відповів та й сказав:

2Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

3Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

4Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

5Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

6І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

7Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

8Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

9Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

10Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

11Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

12Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

13Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

14А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

15Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

16Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

17Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!