Іван Ковтун - Азіатський аероліт

- Це неможливо. То скажений скелястий поріг.

- Тоді ми можемо спокійно продовжувати свої роботи.

І Ерґе знову ошаліло забігав по кабіні.

* *

*

Вже на сьомий день розкопин, робітники досягли в головних центральних кратерах перших уламків аероліту. Але досліди в лабораторії не виявили в цих уламках навіть ознак платини.

Це був страшний, несподіваний сюрприз. Ерґе вперше відчув, як хитнувся під ногами ґрунт його авантури.

Подальші дні знову принесли ще загрозливіші несподіванки. Сьогодні вранці його повідомили, що в головнім кратері робітники досягли суцільної аеролітної маси. І знову досліди в лабораторії не знайшли в уламках і крихти платини - аероліт в основі складався з чистого нікелистого заліза. Аеролітна маса, звичайно, коштувала міліарди. Але що з того. Міліарди ці треба було дістати, затративши мільйони, переплавивши залізо на металургійних заводах. Основного скарбу - платини, тонна якої варта була мільйонів тонн заліза - не було.

Ерґе почував, що скаженіє, й спокій Самборського, якого закликав він до себе в кабіну, загострював і підсилював лють.

Самборський сидів у м’якому фотелі, недбало обрізуючи сигару. Відповідав на лемент Ерґе короткими, незначними фразами. Ерґе пересипав свою розмову то російськими, то англійськими словами. Вперше за життя він так хвилювався.

- Ви ж розумієте, це ж провал, ганебний провал!

- Можливо.

- Не можливо, а так. На чорта нам оці мільйони тонн заліза. Що ми, завод тут будуємо? Але мене дивує ваш спокій, я його абсолютно не розумію.

- Я дуже спокійна людина.

- Але зараз цей спокій не до речі. Мене одно цікавить: правда, що ви теж знайшли уламки платини?

- Брехати я не мав наміру.

- А, киньте ображатись. Я просто питаю, може, ви помилились?

- Не думаю. Я досить добре розуміюсь на коштовних металах.

- Де ж ті шматки?

- Я ж вам уже сказав - я їх мусів віддати Горському.

Ерґе зупинився, постояв мить нерухомо серед кабіни, далі кинувся до дверей, відхилив їх і гукнув до вартового:

- Негайно привести ув’язненого.

Самборський, почувши наказа, підвівся з фотелю з наміром лишити кабіну. Ерґе здивовано загородив йому дорогу.

- Куди ж ви?

Самборський сухо відказав:

- Як ви все забуваєте, що я не маю права зустрічатися з Горським віч-на-віч, та ще в такому стані.

- Як хочете.

- Не як я хочу, а так треба. Моя професія, так як і ваша, потребує точних понять і визначень, - сказав Самборський й швидким кроком вийшов з кабіни.

Вартовий привів Горського, професор, не глянувши на Ерґе, сів на тому місці, де кілька хвилин тому сидів Самборський. Довго в кабіні стояла сторожка напружена тиша:

- Я ще раз маю охоту серйозно поговорити з вами, - почав непевно Ерґе.

- Прошу, що маєте сказати, хоч ми, здається, на мою думку, домовились остаточно?

- Не зовсім.

Ерґе підійшов ближче до фотелю, став, обпершись долонею на стіл, і, нахиливши голову в бік професора, коротко, стримуючи хвилювання, проказав:

- Ви мусите показати мені шматки платини, що знайшли в цій місцевості.

Професор, що сидів понуро, готовий до всього, повільно підвів голову, поглянув поверх окулярів гостро в лице інженера, посміхнувся.

- Тепер для мене абсолютно ясно все. Але мушу сказати вам, що ніякої платини в цій місцевості я не бачив і не знаходив. А до того ж, я тої думки, що авантурникам і пройдисвітам коштовних металів краще до рук не давати.

Ерґе стис губи. Очі заблищали злісно. Він твердо зробив ще крок до фотелю й став поруч професора.

- Ви брешете, - кинув він з притиском, - я змушу вас показати ті шматки. Ви ж забрали їх у Сам... - Ерґе зрозумів, що в запалі розкриває Самборського, недоладно увірвав фразу.

- Що, у кого? - підвівся Горський. - У кого?

Ерґе нічого не відповів. Йому було все одно, він не міг володіти ані думками, ані рухами.

- Чуєте, сволото продажна, я змушу вас! - скрикнув він.

Горський, мовчки одвів очі вбік.

- Ви од мене не почуєте жодного слова, - відказав з огидою.

Важкий, брутальний удар кулака повернув голову Горського. На підлогу з дзенькотом упали шкельця окулярів.

І тоді ж несподівано позаду хтось різко рвонув і розчинив двері кабіни.

Ерґе від несподіванки здригнув і крутнувся до дверей. До нього бліда, з блискучими злими очима, наближалася Ґіна.

- Як ти смієш так поводитись? - ледве вимовила вона слова. - Як ти смієш?

Ерґе випростався й загородив їй дорогу.

- Прошу вийти з кабіни, - грубо зупинив він дружину.

Та, тремтюча від злости, зупинилася проти нього, хотіла щось вимовити, мабуть, не змогла, розмахнулася й соковито ляснула Ерґе по щоці.