Олексій Гребенюк - Посібник провіднику пасажирських вагонів

тривісні - застосовуються на деяких вагонах спеціального призначення.

1. Візки

Візок є основною частиною вагона, від його конструкції та справності

залежить плавність ходу вагона, швидкість і безпеку руху. Розрізняють три

типи візків:

О.В. Гребенюк. Посібник провіднику пасажирських вагонів

6

1.1. ЦМВ (на суцільнометалеві вагони) - практично не застосовується. Рік

випуску з 1950 по 1960 рр. Швидкість руху до 120 км/ч. База візка (за центрами

осей колісних пар) - 2700 мм. Діаметр колеса - 1050 мм. Використані ресори

Галахова.

1.2. КВЗ-5 (Калінінський (Тверський) вагонобудівний завод). Рік випуску з

1960 по 1962 рр. Швидкість руху 140 км/ч. База візка (за центрами осей

колісних пар) - 2400 мм. Діаметр колеса - 950 мм Відмітні особливості: Кузов

вагона спирається на підп'ятник, між ковзунами є зазор.

1.3. КВЗ-ЦНИИ або ТВЗ-ЦНИИ типу I. Рік випуску з 1962 по 1990рр.

Швидкість руху до 160 км/год. База візка (за центрами осей колісних пар) -

2400 мм. Діаметр колеса - 950 мм Підкочують під вагони (некупейні, купейні

без кондиціонування повітря, міжобласного, міждержавного і міжнародного

сполучення) з масою тари в екіпірованому стані до 51±1,5т. Особливості: збільшення швидкості руху досягається за рахунок того, що кузов спирається

на горизонтальні ковзуни (дві точки опори у кожного візка), між п'ятником і

підп'ятником є зазор до 9 мм. Під надбуксовими пружинами встановлені

амортизатори (пресована гума), встановлений «поводок» утримує надресорну

балку від розгойдування під час руху поїзда та при вписування в криві ділянки

колії і за рахунок поводка регулюються зазори між вертикальними ковзунами.

1.4. КВЗ-ЦНИИ або ТВЗ-ЦНИИ типу II. Підкочують під вагони (купейні з

кондиціонуванням повітря, вагони-ресторани, поштові і багажні вагони) з

масою тари в екіпіруваному стані до 72 т. Відрізняється від попередньої моделі

наявністю двох гідравлічних гасників коливань з кожної сторони і збільшеним

діаметром пружин центрального підвішування.

1.5. КВЗ-ЦНИИ-М. Вагони з кінця 1980-х років випускаються на цих візках.

Удосконалений візок з великими сережками, з підвищеним коефіцієнтом

плавності ходу. Двовісний, безчелюсний буксовий вузол, з подвійним

ресорним підвішуванням люлечного типу, з буксами на підшипниках кочення, з гідравлічними гасниками коливань в центральному підвішуванні.

Взаємозамінний з типовими візками, відповідає вимогам стандарту і може

подкочуватись під пасажирські, поштові, багажні, спеціальні вагони і вагони-

ресторани, експлуатовані на колії 1520 мм, масою тари в екіпірувальному стані

до 72 т.

1.6. Конструкція візків:

КВЗ-ЦНИИ типу I (дивись рисунок 1):

1. Рама візка - з міцних повздовжніх і поперечних балок і брусів зварених в

єдину конструкцію;

2. Колісна пара з буксами, в яких розміщені буксові підшипники; 3. Буксове підвішування; 4. Гальмівна важільна передача, яка кріпиться до рами візка; 5. Поводок; 6. Надресорна балка на якій кріпляться:

О.В. Гребенюк. Посібник провіднику пасажирських вагонів

7

а. підп'ятник;

б. горизонтальні ковзуни;

7. Вертикальні ковзуни;

8. Гідроамортизатор (гасник коливань) - гасить бічні коливання вагона. В

залежності від навантаження кузова вагона встановлюються: до 60 т - 1

гідроамортизатор; 70 і > т - 2 гідроамортизатора; 9. Центральне підвішування; 10. Установка термодатчиків;

11. Шкворневий пристрій, що складається з: пятника, підп'ятника, шворня.

Дозволяє візку вільно повертатися відносно кузова вагона, при вписуванні в

криві ділянки.

Рисунок 1 – Візок КВЗ-ЦНИИ, тип І

2. Колісні пари

2.1. Призначення і конструкція колісних пар

Колісна пара призначена для направлення і переміщення вагона по рейкам.

Конструкція (дивись рисунок 2). I - буксовий вузол.

Вісь колісної пари складається з:

1 - хвостовик з різьбою;

2 - шийка осі колісної пари;

3 - передпідматочинна частина (рос. предподступичная); 4 – підматочинна частина (рос. подступичная), куди напресовується колесо.

Колесо складається:

а) маточина (рос. ступица);

б) диск;

в) обод;

г) гребінь (реборда);

д) коло кочення колісної пари.

Відстань між внутрішніми гранями коліс повинна бути: О.В. Гребенюк. Посібник провіднику пасажирських вагонів

8