Астрід Ліндгрен. Карлсон прилітає знов

- Не верзи дурниць,- розсердилася панна Цап. Тієї миті Малий почув, що Карлсон знов літає за

вікном. Щоб панна Цап не звернула уваги на Карлсона, Малий почав співати на весь голос:

Крилата корівця, Немов той літак, Весело літає, Булочки хапає, Як лежить не так!

Малий часом складав вірші разом з мамою, і самому йому пісенька про корівцю здалася гарною. Але панні Цап вона не сподобалась.

- Не верзи дурниць! - ще раз гримнула вона. Саме тієї миті біля вікна щось легенько брязнуло, аж Малий і панна Цап підскочили з переляку. І тоді вони побачили, що то брязнуло. На порожній таці з-під булочок лежало п'ять ере. Малий знов захихотів.

- О, яка чудова корівця! - вигукнув він.- Заплатила за булочки!

Панна Цап аж почервоніла з люті. [410]

- Що це за безглуздий жарт! - закричала вона й кинулась до вікна.- Це, мабуть, хтось із квартири над нами так забавляється: краде булочки й кидає п'ять ере!

- Над нами немає більше квартир,- сказав Малий.- Ми на останньому поверсі, далі вже тільки дах.

Панна Цап зовсім знавісніла.

- Я нічого не збагну! - кричала вона.- Нічогісінько не збагну!

- Еге ж, я вже помітив,- сказав Малий.- Але не журіться, всі ж не можуть бути швидкі на розум.

Лусь - і Малий дістав ляпаса.

- Я тебе навчу, як пащекувати! - крикнула панна Цап.

- Ні, прошу вас, не вчіть,- сказав Малий.- Бо мама не впізнає мене, як приїде додому.

Хлопцеві потемніло в очах, і він заплакав. Досі йому ніхто не давав ляпасів, і він їх не любив. Він злісно витріщився на панну Цап.

Тоді вона взяла Малого за плече і виштовхала до його кімнати.

- Сиди тут, і хай тобі буде соромно,- сказала вона.- Я замкну двері й заберу ключа, тоді ти, може, перестанеш щохвилини бігати до кухні.

Вона глянула на годинника.

- Я прийду о третій і відчиню. А до того часу подумай, що кажуть, коли просять пробачення.

І панна Цап пішла. Малий був лютий на панну Цап. Та водночас його трохи мучило сумління, бо ж він сам повівся не дуже гарно. Мама може подумати, що він дражнив хатнього цапа і був нечемний.

Мама, еге ж... Малий міркував, чи не поплакати йому трохи.

Аж ось він почув гудіння, і крізь вікно влетів Карлсон. [411]

- А чи не пообідати нам трошки? - сказав Карлсон.- Шоколад з булочками в мене на ґаночку... я пригощаю.

Малий тільки мовчки дивився на нього. О, який Карлсон чудовий, найкращий за всіх! Малому аж захотілось обняти його, і він спробував обняти Карлсона, але той відштовхнув хлопця.

- Спокійно, тільки спокійно! Ти ж не в бабусі. Ну, то йдеш зі мною?

- Ще б пак,- мовив Малий.- Хоч ні, мене замкнено. Я сиджу, наче у в'язниці.

- Так думає хатній цап,- сказав Карлсон.- І нехай собі далі так думає.

Очі в нього заблищали, і він радісно застрибав перед Малим.

- Знаєш що? Будемо гратися; ти сидиш у в'язниці, і тобі страшно, бо тебе стереже бридкий хатній цап. І от приходить могутній, і відважний, і дужий, і вродливий, і до міри затовстий герой і визволяє тебе.

- Який це герой? - спитав Малий.

- Спробуй відгадати, якщо можеш!

- Невже ти? - сказав Малий.- Тоді, я думаю, ти можеш визволити мене негайно ж.

Карлсон теж так думав.

- Бо той герой такий моторний,- казав він.- Швидкий, мов яструб, не віриш? І відважний, і дужий, і вродливий, і до міри затовстий, і він спускається, і визволяє тебе, і він такий відважний, такий... гей-гей, ось він уже тут!

Карлсон ухопив Малого і хоробро шугнув у повітря. Бімбо заскавчав, побачивши, що Малий зник за вікном, та хлопець гукнув йому: [412]

- Спокійно, тільки спокійно! Я скоро повернуся! Вгорі на ґаночку в Карлсона лежало рядком десять дуже смачних на вигляд булочок.

- За кожну з них чесно заплачено,- сказав Карлсон.- Ми поділимо їх справедливо: ти бери сім, і я сім.

- Але ж так не вийде,- заперечив Малий.- Сім і сім буде чотирнадцять, а тут тільки десять булочок.

Карлсон швиденько згорнув докупи сім булочок.

- Принаймні це мої,- заявив він.- Тепер у школі якось по-дурному рахують. Та я через це не повинен страждати. Я сказав, що кожний з нас візьме по сім, і це мої.

Малий погодився. [413]

- Я однаково більше як три не подужаю з'їсти. А де ж твій шоколад?

- Унизу в хатнього цапа,- сказав Карлсон.- Зараз ми його добудемо.

Малий злякано зиркнув на нього. Він не мав бажання знов зустрічатися з панною Цап і, може, дістати ще одного ляпаса. І взагалі, як вони доберуться до коробки з какао? Вона ж стоїть не на підвіконні, як булочки, а на полиці біля плити, якраз перед очима в панни Цап.