Чин-Нінґ Чу - Кам'яне обличчя, чорне серце

Сповнена важливої інформації. Для тих, хто хоче навчитися досягати успіху й виживати, вона пропонує незвичайне сприйняття життя… Ця книжка для кожного.

Одним «Кам’яне обличчя, чорне серце» дасть потрібну рівновагу. Для інших вона – усе.

Я вдячна всім, хто пройшов крізь моє життя, байдуже – позитивно чи негативно. Усі вони якось вплинули на зміст цієї книжки.

Дякую:

Карін М. Дібблі, без внеску якої ця книжка не була б такою.

Ґейл Врла, моїй подрузі, яка завжди приходить на допомогу.

Дотті Волтерс, за її незламний дух і підтримку.

Дж. Дж. Лю Цай, моїй колишній однокласниці, за її любов і дружбу

Особлива подяка бібліографічному відділу Бібліотеки округу Марін у штаті Каліфорнія й Бібліотеці округу Малтнома в штаті Ореґон.

Усім, кому я зобов’язана за те, що без їхньої командної роботи ця книжка була б неможлива.

Упродовж усієї книжки загальний термін «бізнесмен» і займенник «він» уживані для скорочення. У будь-якому разі авторка намірялася застосувати їх однаково для чоловіків і жінок.

У 1949 році трирічною дитиною, тримаючись за мамину спідницю, я бігла разом із батьками та двома молодшими братами через злітну смугу шанхайського аеропорту. Серед вибухів бомб ми сіли на останній комерційний рейс із Китаю.

Після багатого та привілейованого життя моя сім’я опинилася у становищі непримітних іммігрантів поміж мільйонів тайванців, які втекли від завоювання комуністами. Усе майно, що ми спромоглися врятувати від життєвого краху, вміщували валізи, які несли мої батьки.

У 1969 році, коли мені було двадцять два роки, я вирушила з Тайваню до нового життя в Америці. Знову ставши безлицьою іммігранткою, я прибула в Лос-Анджелес із двома валізами, у яких лежало деяке майно, що його я привезла до нового дому: мій особистий одяг, кілька особистих речей і дві книжки.

На той час я вже прочитала сотні книжок і багато з них купила собі, однак до Сполучених Штатів привезла лише дві: Сунь-цзи «Мистецтво війни» й тоненьку, у чорній обкладинці книжку, яку написав Лі Чжун Ву і яка мала назву «Теорія кам’яного обличчя, чорного серця».

«Мистецтво війни», старовинна книжка про стратегію й мудрість, добре відома на Заході. Натомість «Теорія кам’яного обличчя, чорного серця» досить свіжа і ще й досі фактично невідома за межами Китаю.

Хоч я й не можу точно сказати, чому взяла із собою «Теорію кам’яного обличчя, чорного серця», тоді в мене було сильне інтуїтивне відчуття, що ця книжка виявиться дуже важливою. За своєю внутрішньою формою це дивна та складна книжка. Текст Лі туманний. Його аргументи містили великі інтуїтивні стрибки, що часто вибивали мене з рівноваги. Однак, уперше прочитавши «Теорію кам’яного обличчя, чорного серця», я зрозуміла, що вона має велику глибину. За останні двадцять років я поверталася до цієї книжки раз по раз, не знаючи навіть, чому, крім, можливо, потужного та тривожного відчуття, що в ній є ключ до загадки, яку я намагалася розгадати. Вона внесла кольори в мої роздуми про життєвий досвід. Я залишила на Тайвані багато цінних для мене речей, однак спромоглася привезти безцінну книжку Лі до Америки.

Лі вперше опублікував свої ідеї 1911 року, у часи хаосу та глибинних змін у Китаї. Це був рік падіння династії Цін, останньої в довгій вервечці імперських династій, що простягалася до початків людської цивілізації.

«Теорія кам’яного обличчя, чорного серця» так і не була перекладена чи опублікована поза Китаєм. Навіть у Китаї чесне обговорення автором того, як використовувати безжальність і лицемірство, так стурбувало безжальних і лицемірних осіб, що книжку заборонили майже одразу після виходу у світ.

Навіть якби «Теорію кам’яного обличчя, чорного серця» ретельно переклали, усе одно навряд чи її осягнула б більшість некитайців. Китайська мова вельми контекстуальна. Основні складники мови – це короткі три-або чотириієрогліфні фрази, які мають розширене значення проти буквального значення ієрогліфів, що формують фразу, – щось на зразок ідіоматичних висловів в англійській мові. Це розширене значення походить з історії, стародавньої літератури, народних казок і безлічі інших джерел. Тож кількома ієрогліфами китайський письменник може виразити дуже складну ідею, майстерно поєднуючи ці взаємозв’язки. Іноземці, яких вважають знавцями китайської мови, не мають внутрішнього знання китайської культури, тому часто розуміють слова, однак не усвідомлюють тих рівнів їхніх значень, які вони криють у собі.