Регина Бретт - Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя

Я записала цю фразу на клейкому аркушику, і вона щодня мені всміхається. Про важку роботу подбає Бог. Мене завжди вражають праці Мікеланджело, який просто вивільняв свої скульптури з мармуру. Усе, що я маю робити, — це рухати пальцями, вивільняючи ті слова, які мені дав Бог. Це зовсім не означає, що мені все дається легко, однак коли мені потрібно писати, слова ллються, бо я це дозволяю.

Те, що може бути легким для однієї людини, не завжди є таким для інших. Дехто легко опановує математику. Але не я. У мене навіть є доказ — результати навчання в коледжі. Я отримала 17 балів із математики, тоді як найвищий бал був 28. Спочатку мені було дуже соромно. Тепер це нагадування про те, що мені треба займатися тим, що дається легко, і це аж ніяк не математика. Мені легко писати, коли я просто пишу як Регіна Бретт. Коли ж я намагаюся писати як хтось інший — той, кого я вважаю кращим за себе, — усе перетворюється на суцільний хаос. Моя подруга Барб часто казала, що конкуренції не існує. Коли ти засмагаєш під сонцем, то ні з ким не конкуруєш за його промені. Їх вистачає всім. Любові й керування Божого теж вистачає для кожного з нас і для нас усіх.

Я згадала її слова, коли вперше стала газетною колумністкою. Гарною новиною було те, що редактор дав мені колонку. Погана новина — він дав колонки ще трьом людям у кабінеті. Чи вистачить нам ідей? Я пишу колонки вже 19 років, і ідей мені не бракує. Мета полягає не в тому, щоб стати кращою, ніж усі інші автори. Мета в тому, щоб кожна моя наступна колонка була кращою, ніж попередня. Успіх не в тому, щоб ставити підніжки, намагаючись дістатися вершини. Вершини чого?

У моєму житті був короткий період, коли я страшенно заздрила одній письменниці. Заздрила її таланту, нагородам, успіху, незважаючи на те, що теж усе це мала. Як же «прибрати» її з мого радара? Замість того щоб викинути її з голови, я перетворила її на свого «молитовного партнера». Щоразу, коли я про неї згадувала, чула її ім’я або читала про її успіхи, я бачила це як заклик її душі до того, щоб я за неї помолилась. І я почала подумки надсилати їй «Аве, Маріє».

Вона досягла ще більшого успіху, і спочатку я від цього просто божеволіла. А тоді усвідомила, що її успіх є благословенням для світу, як і мій. Ми обидві потрібні світові.

Кожному з нас вистачить місця там, де він перебуває зараз. На моєму божественному завданні зазначене тільки моє ім’я. І на твоєму теж. Коли живеш життям, яке тобі вготоване, конкуренції не існує. Усім усього вистачить, тож не потрібно боротися.

Хочеш змінити світ?

Зміни своє робоче місце — і зміниш увесь світ.

Люди проводять на роботі майже третину життя. Будь-який керівник або власник бізнесу — великого чи малого — може мати значний вплив на цю третину. Можна змінювати світ, впливаючи на кожного співробітника по черзі. На кожного покупця. Кожного клієнта. Кожного пацієнта. Кожного колегу. Коли ти змінюєш їхній світ, то змінюєш світ їхніх дітей, чоловіків і дружин, навіть домашніх тварин.

Як?

Коли в когось був поганий день на роботі, він або вона приходить додому й «вихлюпує» весь негатив на дружину або чоловіка. Ті, у свою чергу, сварять дітей, а діти — собаку. Коли ж на роботі був чудовий день, людина випромінює навсібіч хвилі радості.

Уяви, як змінилося б життя, якби кожен керівник уважно поглянув на те, що він платить своїм підлеглим. На папері ці речі мають вигляд простих переваг, які оплачує компанія. Але в реальному житті це важить набагато більше. Підвищення зарплати може означати, що працівник зможе купити будинок — замість того щоб орендувати квартиру. Це означає різницю між автівкою, що повсякчас виходить із ладу, і тією, яка доправить усю родину до бабусі на День подяки.

Від того, скільки людині платять, залежить, які подарунки лежатимуть під ялинкою на Різдво, чи зможе дитина грати в шкільному оркестрі. Пам’ятаю, як у восьмому класі я хотіла грати на флейті. Ми з батьком пішли на збори оркестру. Він похитав головою і сказав: «Тебе не візьмуть». Він не сказав мені правди: ми не могли собі цього дозволити.

Роботодавці мають неабияку владу — наприклад, можуть дати працівнику відпустку, пов’язану з похороном. Коли мій батько помер, жоден із власників компаній не затримував моїх п’ятьох братів і сестер, і вони змогли приїхати з Нью-Йорка, Індіани, Флориди й Мічиґану, щоб сісти в першому ряду церкви Непорочного Зачаття і підтримати маму, яка прощалася з батьком.