Клайв Люїс - Листи Крутеня

Це загальна стратегія на даний момент. Але всередині цієї схеми зможеш заохочувати в підопічного бажання в одному з двох напрямків. Ти виявиш, якщо заглянеш у людське серце, що його хвилюють принаймні дві уявні жінки (земна Венера і пекельна Венера), і що його бажання якісно відрізняються одне від одного, залежно від об'єкта. Є один тип жінки, у ставленні до якої його бажання природно штовхає його до Ворога. Така жінка, схильна до милосердя, з готовністю підкоряється шлюбу, вона забарвлена золотавим світлом побожності й природності, що викликає в нас відразу; є й інший тип жінки, яку він брутально бажає і хоче брутально володіти нею, — це такий тип, який найбільше зумовлює його відвернення від одруження взагалі, але з яким навіть у шлюбі він прагнув би поводитися, як з рабою, ідолом або співучасницею злочину. Любов підопічного до жінки першого типу може включати те, що Ворог називає злом: чоловік не хоче, щоб вона була чиєюсь дружиною, і водночас йому шкода, що він не може любити її законно. А в другому типі жінки збите в грудку зло — це саме те, чого він хоче, це різкий запах у букеті, якого він прагне. В її обличчі просвічується або тваринність, або похмурість, або сила, або жорстокість — і це йому подобається. А в її тілі є дещо зовсім відмінне від того, що він, звичайно, називає красою, дещо таке, що у годину просвітління він може назвати потворністю, але що (завдяки нашій майстерності) можна змусити грати на оголених нервах його особистої омани.

Прикладом реального використання пекельної Венери може бути зв'язок з повією або коханкою. Але якщо підопічний християнин і як слід задурманений нісенітницями про непереборну і всепрощальну «любов», то його навіть можна підштовхнути до одруження з нею. А саме цього й варто було добиватися. Ти можеш зазнати поразки щодо перелюбства й щодо іншої вади, такої, як відлюдництво, але є ще й інші менш прямі способи використання сексуальності чоловіка для його загибелі. І, між іншим, вони не тільки дієві, але й приємні: пробуджене нами нещастя може бути дуже довгим і дуже витонченим.

З прихильністю твій дядько Крутень.

Мій любий Шашеню!

Так, під час статевого спокутування виникають надзвичайно сприятливі умови для того, щоб завдати підопічному додаткового удару. Цей удар може стати навіть головним, якщо підопічний думатиме, що він таким не є. Але для цього треба заздалегідь підготувати грунт для морального тиску на нього, затьмаривши його розум.

Людей дратує не просто невдача, а невдача, яку вони сприймають як образу. А почуття образи залежить від того, наскільки гостро людина сприймає нехтування її законних вимог. Чим більше вимог до життя ставитиме твій підопічний, тим частіше він почуватиме себе ображеним і, як наслідок цього, роздратованим. Ти, мабуть, зауважив, що найбільше він дратується тоді, коли в нього несподівано забирають час, який, на його думку, має належати тільки йому. Таке буває, коли з'являється раптом гість (а підопічний мріяв про те, щоб провести вечір на самоті) або приятелева балакуча дружина (а підопічний хоче побути наодинці з приятелем). Він ще не настільки ледачий і жорстокий, щоб знехтувати правилами чемної поведінки в таких ситуаціях. Але його дратує поява сторонніх осіб, бо він розглядає свій час, як свою власність, і відчуває, що її крадуть в нього. Тому ти повинен підтримувати в його свідомості думку: «Мій час є тільки моїм». Хай підопічний відчуває, що починає кожен день, як законний власник двадцяти чотирьох годин. Хай буде для нього важким і болісним тягарем та частина цієї власності, яку він змушений віддавати своїм працедавцям. Натомість, хай він сприймає як щедрий дар ту її частину, котру віддає своїм релігійним обов'язкам. Але ні в якому разі не можна допустити, щоб в нього виник сумнів стосовно того, що загальна кількість часу, з якої зроблено ці відрахування, належить з повним правом особисто йому від самого дня народження.

І ось тут постає делікатна проблема. Припущення, яке виробляється в нього з нашою допомогою, таке безглузде, що навіть ми не можемо обґрунтувати його належним чином. Людина не може ні створити, ні затримати якусь мить часу; час приходить до неї, як чистий дар; з таким самим успіхом вона може вважати і сонце, і місяць своєю власністю. Теоретично, людина приречена на служіння Ворогові, і якби Він з'явився перед нею в тілесній формі й зажадав її служіння протягом навіть цілого дня, то вона не відмовилася б. їй стало б набагато легше, коли б та служба протягом дня полягала не у виконанні важких обов'язків, а зводилася, наприклад, до того, щоб слухати балаканину небагатої на розум жінки; вона відчула б полегшення аж до розчарування, якби Ворог сказав їй піти й розважатися протягом півгодини того самого дня. Навіть вона, подумавши хвилю над отим припущенням, неодмінно зрозуміє, що фактично щодня перебуває в такій ситуації. Коли я говорю про збереження цього припущення в її свідомості, то це аж ніяк не означає, що я раджу тобі підкидати їй докази на його захист. Таких доказів просто не існує. Твоє завдання полягає в протилежному. Не давай її думкам торкатися цієї геми. Огорни це темрявою, і нехай всередині тієї темряви її почуття власника часу лежить тихо й непомітно.