Василь Рубан - Бережа

Боярин попереду з патерицею, а свiтилки за ним ведуть молодого за кiнцi хустки в сiни. Перед порогом у свiтлицю при вiдчинених дверях зупиняються. Боярин ставить праву ногу на порiг iз сiней, а дружка ставить праву ногу на порiг iз свiтлицi i мiняються патерицями. Тодi всi заходять у хату, i молодий хоче сiсти поряд з молодою, але на тому мiсцi сидить один з її братiв. Старший боярин кладе на тарiлку перед братом три карбованцi i просить звiльнити мiсце для молодого. Брат каже, що сестра йому дуже дорога, i перелiчує скiльки довелося стратити харчiв, доки вона виросла. Називає: три вози бурякiв, скирту сiна, сто овечок i таке iнше. Боярин накидає по карбованцю. Торг умовний. Не затягуючи довго торгу, брат звiльняє мiсце. Молодий сiдає поряд з молодою з правої руки (бо вiн у хатi молодої, а коли вони запишуться, то вже молода сiдає з правої руки вiд молодого). Двоє братикiв i двоє свiтилок тримають над головами молодих запалену Трiйцю (пiдсвiчник на три свiчки). До молодих, навпроти через стiл, наближається мати молодої з хлiбиною, обсипаною сiллю. Торкається хлiбиною спершу голови молодого, а тодi молодої зi словами:

– Благословляю на шлюб щасливий.

Молодi тихо сидять, трошки схиливши голови. Тодi батько молодої бере в матерi хлiбину i так само благословляє молодих. Пiсля цього всi встають. Свiтилки ведуть за хустку молоду, за нею iде, тримаючись за руку, молодий, далi всi iншi, хто з ким, беруться за руки у вервечку i за ходом сонця тричi обходять стола, на якому лежить той хлiб, яким батьки благословляли. Вiдтак виходять у двiр, а мати обсипає їх зерном. У дворi, щоб iти до машин а чи пiшки до дому урочистостей, шикуються у такому порядку. Попереду двоє сватiв молодої з патерицями. За ними двоє бояр ведуть попiдруки молоду, за ними двоє дружок ведуть попiдруки молодого, тодi бояри з дружками попарно попiдруки i також свiтилки з молодшими братиками молодої. Позаду двоє сватiв молодого з патерицями.

Пiсля запису шлюбу в Храмi, а чи в Палацi урочистостей молодi виходять вже парою, молодий тримає молоду пiд руку, двоє сватiв попереду, двоє позаду, а дружки з боярами теж пiд руку. При входi у хату молодої мати знову обсипає їх зерном, а батько кропить водою. Посадивши молоду на посад, молодий зi своїм почтом iде додому i бере участь у обрядi печiння Короваю, а молода в себе.

Бгати i пекти Коровай-Дивень треба в п'ятницю. Для цього мати молодого i молодої запрошують поважних жiнок з благополучних сiмей. Розведенi або вдови не запрошуються бгати Коровай. Число коровайниць має бути непарним: три, п'ять, сiм. Залежно вiд звичаю в цьому селi, борошно i приправи для короваю зносять коровайницi, а чи заготовляють батьки.

Коровай – це обрядова страва для всiх спiвучасникiв весiлля. Перед тим як почати мiсити Коровай, двоє сватiв стають па протилежних кiнцях кiмнати, i молодший сват говорить:

- Пане старосто.

Старший сват вiдповiдає:

– А ми радi слухать.

– Благословiть Коровай бгати.

– Бог благословить.

– Благословiть Коровай бгати.

– Бог благословить.

– Благословiть коровай бгати.

– Бог благословить.

Тодi коровайницi спiвають:

Пiсня Друга.

Так з пiснями коровайницi виставляють дiжу посеред хати i починають мiсити:

Замiшене тiсто ставлять сходити в тепле мiсце. Коли тiсто сходить, в хатi не говорять голосно, не грюкають, не рипають дверима, не спiвають – поводяться дуже урочисто. Коровайницi також допомагають батькам молодих готувати iншi страви до весiлля. Коли тiсто готове, з нього лiплять Коровай, шишки, книшi, калачi. Ранiше Коровай мостили на житню солому, яку укладали навхрест i садили на виметену гарячу черiнь. Коли Коровай дiлили, нижню його частину не розрiзували. Тобто пiдошву залишали цiлою i вiддавали її «запорожцям», парубкам, якi стовбичили в сiнях. Зараз Коровай мостять на залiзне деко розмiром 70x70 см, змазане тоуком. Будується Коровай таким чином. Частину дозрiлого тiста розкачують, щоб вийшов корж товщиною 10 сантиметрiв на величину дека. Це пiдошва. В пiдошву мати втикає три монети. Кому, при розподiлi, потраплять цi монети, той буде щасливий. На пiдошвi в чотирьох мiсцях (згiдно чотирьох сторiн свiту) кладуться навхрест по два колоски пшеницi. Тодi на кожен криж iз колоскiв кладеться зварене i облуплене куряче яйце. Потiм розкачується ще один такий корж i накладається зверху. Робиться з тiста двi довгi качалки i з кутка в куток дека викладається косий криж. Посерединi двох протилежних трикутникiв, якi утворилися внаслiдок покладення качалок з тiста, втикається двi вишневi гiлки, якi б височiли над поверхнею Короваю на 21 сантиметр. Боковi гiлочки на цих двох гiлках попередньо обрiзуються, залишаються лише по три сучки довжиною три сантиметри. Тодi двi гiлки разом з сучками обмотуються тiстом. Вся iнша поверхня Короваю вбирається гребiнками i шишками, лише помiж двох гiлок садиться два голуби з тiста дзьобами один до одного. Коли Коровай-Дивень спечеться, цi двi вишневi гiлочки перев'язуються-з'єднуються червоною стрiчкою, а на сучки чiпляються яскравi червонi паперовi квiточки iз зеленим листям. Пiд час дiлення Короваю в першу чергу вирiзуються цi двi гiлки з голубами i кладуться на одну тарiлку перед молодим i молодою.