Василь Рубан - Бережа

В цей день люди нiчого не роблять, окрiм необхiдних у господарствi справ, згадують праведникiв, запалюють у їхню честь свiчки на покутi.

Зеленi радуницi починаються з суботи перед 23 червня. З 23 на 24 червня найсильнiше ярiє Дарбог, тому навколо цього числа українцi святкують цiлий тиждень. Головним святом тижня є вечiр 23 червня. Якщо на 23 червня потрапляє субота, то Зеленi радуницi починаються з суботи за тиждень до 23 червня.

Саме на Зеленi свята, коли Дарбог ярiє якнайсильнiше, людська кров найсильнiше нуртує, запалена любовною жагою. Саме в цей день Ладо у лiсi наздогнав Ладу, стрибаючи за нею через струмок, i вони попадали у воду. Тому хлопцi i дiвчата, якi обливалися водою на Великдень, обмiнюючись крашанками, на Купала випробовують своє кохання любов'ю. Дiти, якi можуть народитися вiд гульнi мiж неодруженою молоддю на Зеленi свята, вважаються посланнями Бога Лада, шануються i вирощуються в сiм'ї молодої матерi, навiть якщо iз якихось причин восени шлюб не вiдбувся. Цi дiти, як правило, здоровi i здiбнi. Материнство шлюбне чи позашлюбне шанується в родах арiйцiв якнайвище.

Проте купальське радiння здебiльшого закiнчується щасливим шлюбом восени, в такiй сiм'ї росте багато здорових дiтей. Розпорядником на радiннях є Головний волхв села, а також бережа у парубочiй i дiвочiй громадах.

Пiсляобiд 23 червня хлопцi i дiвчата збираються на лузi пiд лiсом бiля води окремими громадами. Дiвчата приносять з собою стрiчки, городнi квiти: любисток, рожi, м'яту, барвiнок, братки, чорнобривцi, а також цукерки, печенi з тiста голуби, бублички, варенi фарбованi яйця, ковбасу, сало. Хлопцi приносять вино. Зносять також з села непотрiбне сухе дерево, а також збирають у лiсi сухi гiлки. Коли дрова зiбранi, ватага хлопцiв iде по деревце. Це може бути вершок берези, верби, тополi, клена, вишнi. Зрубане деревце вкопується на рiвному просторому мiсцi i дiвчата починають його вбирати стрiчками, кольоровим папером, голубами, цукерками та живими квiтами. На гуляння Купала можна приходити i одруженим парам, дивитися не заважаючи i закушувати на свiжому повiтрi. Пiд час уборiв деревця дiвчата спiвають:

Оздобивши деревце, яке може бути також тичкою з прив'язаними до неї гiлками рiзних дерев, дiвчата сiдають навколо нього малим колом – сiм наймолодших найкращих дiвчат. Тодi навколо малого кола сiдає бiльше коло – 21 дiвчина, участь у якому розiгрується: в шапку кидається стiльки личок, скiльки є дiвчат, проте бiлих серед них лише 21. Дiвчата тягнуть лички, кому потрапляє бiла, той сiдає в друге коло, кому червона, той сiдає в третє. Дiвчата починають плести вiнки кожна для себе, а хлопцi в цей час запалюють вогонь, але не всi дрова, а так, щоб пiдтримувати вогонь протягом всiєї гульнi. Коли вогонь розгорається, дiвчата встають i починають вести коловод. Якщо кола два, то менше коло крутиться так, як обертається Сонце, тобто проти годинникової стрiлки, а бiльше коло – за годинниковою стрiлкою. Дiвчата спiвають:

ВСI РАЗОМ:

Тут хлопцi набiгають па дiвочий коловод, намагаються прорватись до деревця. Дiвчата не пускають. Хлопцi борються з дiвчатами, але так, щоб не зробити боляче. Врештi хлопцi прориваються, хапають деревне, розривають його, тодi збирають шматки i кидають у своє вогнище. Дiвчата розбiгаються в рiзнi боки. Хлопцi ловлять дiвчат i несуть до вогню. Коли хлопець ставить дiвчину бiля вогню, вона вже нiкуди не бiжить, а чекає, доки переловлять усiх. Хлопцi нiкого не полишають iз дiвчат, якi вже належать до дiвочої громади, переловлюють усiх, тодi всi вперемiшку – один хлопець, одна дiвчина – беруться за руки i ведуть коло за ходом сонця. Всi разом спiвають: