Василь Рубан - Бережа

Пiсля того як молодих хлопцiв приймуть у парубки, проводяться вибори бережi. Усiм членам парубочої громади роздаються записки, у якi записано iм'я колишнього бережi i ще двоє нових iмен, найдужчих, найкмiтливiших i найсправедливiших парубкiв. Тодi всi розходяться, сходяться через десять хвилин i вкидають записки в горщик, попередньо викресливши два прiзвища. Пiсля цього записки витрушуються. Кого найменше викреслено, той стає бережею на весь рiк. Вiн органiзовує парубкiв на проведення радуниць, водить колядникiв, розсуджує суперечки помiж парубками, знає обряди i звичаї. Новий бережа називає своїх першого i другого помiчникiв. Пiсля виборiв бережа разом з новоприйнятими парубками ставить громадi могорич iз закускою.

Дiвоча громада теж приймає iспит у пiддiвок.

1. Дiвчина показує сорочку, яку вона вишила своєму нареченому.

2. Вiнок, який їй сьогоднi одягне бережа.

3. Варить борщ, вареники i узвар.

4. Танцює гопачок три хвилини.

5. Спiває або розказує напам'ять одну весiльну пiсню, одну веснянку, одну купальську.

6. Прасує плаття.

7. Розказує речення No5.

Тодi говорить:

– Урочисто обiцяю дотримуватись звичаїв дiвочої громади.

Пiсля цього бережа одягає дiвчинi на голову вiнок. Тодi дiвоча громада, таким чином як i парубоча, провадить вибори бережi, i нова бережа та новi дiвки влаштовують для громади бенкет.

Увечерi парубоча i дiвоча громади зустрiчаються на майданi i новi парубки цiлуються при громадi iз тими дiвчатами, з якими вони гуляють.

Пiсля третього дня Великодня люди, коли кому зручно, ходять на кладовище i прибирають могилки. Прополюють сухий бур'ян, садять квiти, посипають бiлим i червоним пiском, вiшають новi вiнки, фарбують загорожi. Наступна пiсля великодньої недiля називається Радуниця.

Печуть бабку, готують вареники, рибу, голубцi, тушать м'ясо а чи запiкають курку чи гуску, красять яйця. Готують страви для тризни на могилках i складають у кошик, беруть також горiлку, солодку воду, цукерки, щоб обдаровувати дiтей i старцiв. Накривають кошик рушником. Вбираються у святкову одежу i в недiлю в обiд приходять на кладовище.

Тут хор пiвчих на чолi з волхвом з хоругвами обходить кладовище, спiваючи величальних пiсень Боговi.

Коли урочисте шестя закiнчується, люди родинами розсiдаються помiж могилками, а чи на зроблених для цього лавах i починають тризну. Спершу виливають по чарцi на могили, також кладуть на кожну могилу по крашанцi i декiлька цукерок, якi збирають малi дiти до семирiчного вiку. Дарують старцям крашанки i бабку.

Перед першою чаркою приговорюють:

– Царство Небесне. Хай з нами пригостяться всi нашi родичi.

Поволi обiдають, згадують померлих, не вживаючи слова «покiйний», а так нiби про живого. По закiнченню тризни хтось з старших говорить:

– Спасибi, чим хата багата, тим i радi, спочивайте та й нас дожидайте.

Пiсля цього розходяться по домiвках, а якщо пiшов дощ, то тризну влаштовують у найближчiй хатi когось iз родичiв.

Арей справляється 25 квiтня. Це свято вiйськовозобов'язаних чоловiкiв i тих, хто вже служив у армiї, i тих, хто ще буде служити. Люди збираються в центрi села. Вiйськовозобов'язанi чоловiки шикуються у колону по чотири, яка проходить понад лобним мiсцем. В кiнцi колони у вiйськовiй формi iдуть хлопцi, якi прийшли з армiї минулого року, i хлопцi, якi мають iти в армiю цього року. Колона зупиняється i повертається фронтом до трибуни. Стоїть лицем чотирма шеренгами до трибуни. На трибунi голова, отаман i волхв. Отаман оголошує iмена юнакiв, якi мають iти в армiю. Голова дарує iменнi подарунки вiд громади i напучує, щоб старанно служили, захищаючи Араяну. Потiм волхв читає «Проповiдь сили» i речення No27, No33, No40.

За командою отамана колона чоловiкiв обходить майдан чи ближнi вулицi навколо центру села з маршовими вiйськовими пiснями. Повернувшись на головний майдан, влаштовуються силовi iгри на визначення, хто найдалi кине списа, гранату, хто бiльше разiв пiднiме двопудову гирю. Бiгають навипередки, борються руками, корпусами, перетягують канат. Якщо є боксерський реманент, влаштовують вiдкритi для всiх бажаючих кулачнi бої.

Надвечiр влаштовується урочистий обiд.

У четверту недiлю пiсля великодньої недiлi благочестивi люди вiдзначають Рахманський Великдень.

Рахмани – це люди, якi жили праведно i своїм праведним життям та благополучною смертю були угоднi Боговi i вiдомi серед людей. Вони прожили своє життя чесно, згiдно приписiв книги «Бережа», вiрували в єдиного Бога Ягну i її перевтiлення, i їхнi душi потрапили в Рай.