Василь Рубан - Бережа

Короною стає Вогонь, як його запалюють,

короною для волхва, короною для Перуна,

короною для виночерпiя i для Домовика,

окрасою для рiк, долин i гiр.

Сваржич спостерiгає за польотом птиць,

тягнеться юний до руху Сонця,

Вогонь уважний до семичасного пупа життя,

вiн пiднiмає язики, слiдкуючи за весiллям Богiв.

Сваржич може бути вогненною стрiлою,

це Бог, який знає всi межi,

стереже засiки з їжею, з тоуком, загорожi з товаром,

за достатнiм достатком нашим пильнує.

Сваржич виходить на лоно, залите тоуком,

жир для нього – якнайкращий напiй –

сяючий, прозорий, рожевий, чистий,

вiн знову й знову оновлюється.

Ледве народившись, зростає завдяки сухим стеблам,

мiцнiє, коли стебла политi тоуком,

наче води ринучi вниз захоплюють дух,

так дух захоплює Вогонь, який рветься вгору.

Ось прославлений юний Вогонь спалахнув у дровах,

на вершинi Дива, на пупi Землi,

як корона – Ватра, як подарунок Ягни,

як вiсник вiд неї до нас на точок.

Завдяки дровам полум'я пiдняло Диво,

розширився простiр завдяки джерелу свiтла,

коли доглядач Вогню розпалив його в iм'я Бога,

вiдблиски замиготiли на лицях шанувальникiв.

Доведи, Сваржичу, до мети, –

пошли корову, як винагороду за шану,

хай народжуються в Роду сини плоть вiд плотi,

о Ватро, хай буде твоє благословення.

Тар'я!

Ватро, зроби своє полум'я, наче петлю,

вирушай, мов несамовитий князь з дружиною,

кинувшись вперед, як хижий аркан,

пробий ворога розпеченою стрiлою.

Твої гарячi вихори швидкi,

нагло хапай ними, могутньо палаючи,

iскри свої, Сварго, розсипай на всi боки,

вогнi, як птахи, головешки, як золото.

Рвучкий, бурхай полум'ям проти ворогiв,

захисти народ, не потерпи хули,

хто вдалинi говорить про нас зле, хто зблизька,

хай не завадить твоїм хижим стрибкам.

Пiднiмись, Вогонь, витягнись насупротив,

спопели ворогiв списами полум'я,

тих, хто горе замислив пiдступно, як Тать,

спали до тла, наче сухий кущ.

Наблизимось до полум'яних коней Вогню,

пашать гранню червоною полiна,

вiн захищає й очищує того й iншого,

хто лицем чує ласку чистого Вогню.

Дякуючи Сваржичу, ми i слова вогненнi знаємо,

натхнення для пiсень з Ватри берем,

хай зверне увагу Ягна на нашi речення,

як ми славимо її сина – домашнє Вогнище.

У нашiй печi нiколи не затухає,

невтомно палає, тлiє, жеврiє, горить,

стiни печi захищають Вогонь звiдусiль,

пiд – для нього лоно, точок священний.

Твої служителi, Ватро, все бачать,

ти рятуєш наш дiм вiд злого,

Вогонь очищає благочестивих,

вiдлякує наслання i тьму.

Ти нас, Ягно, ведеш i пiдтримуєш,

пiд твоєю зверхнiстю i ми пануємо,

наша хвала – то твоя iстина,

твори за звичаєм i справедливiстю.

Випроставшись, вiджени злих духiв, пронизуюча,

прояви, Ягно, Божисту силу,

хай вистрелять луки твого полум'я,

розбий ворогiв на черепки.

Той пiзнає твою милiсть, молоде полум'я,

хто молитву виконує узвичаєну,

свiти йому,вiдкривши ворота щасливих днiв,

багатство,пишноту i пошанування.

Хай буде Ягна багата гарними дарами,

тим,хто постiйно шанує її молитвами,

служить їй у хатi-свiтлицi,

для Богошанувальникiв i блага Божистi.

Оспiваймо Ягни милiсть,щоб нас почула,

хай наша пiсня буде їй люба, як люба чоловiку жiнка.

Дарбог їде до Ягни на прекрасному повозi,

Сварго, син Ягни, завжди в нашому домi.

Хай вiн сам собi у нас розгорається,

освiтлюючи i зiгрiваючи хату вночi,

щасливi духом, ми пiклуємось про нього

краще, нiж iншi недбайливцi.

Ми шануємо животворну Ягну,

кладучи дрова, щоб жив Сваржич,

хай спалить святий Вогонь злих ворогiв,

обман, хулу, ганьбу, о великий Сварго!

Тар'я!

Цi молитви ми шлемо Вогню червоному,

володарю мужiв iз заплетеною косою,

щоб були щасливi двоногi i четвероногi,

щоб у нашому селищi нiхто не хворiв.

Очисть нас i помилуй, Вогонь червоний,

сотвори нам радiсть, шануємо тебе,

ти щастя i благо, тебе нам дав Тар'ягн,

просвiтли нас i мудрими зроби.

Дякуючи тобi, нашу жертву чують Боги,

щедроти твої, то наших чоловiкiв снага,

тiльки з благодiйними намiрами приходь до нас,

не нароби шкоди, ми шануємо тебе.

Заговорює тебе, буйна червона Ватро,

солодкозвучний спiв поважного волхва,

хай омине нас твiй гнiв Божий,

тiльки помилування ми просимо.

Рудий кабан небесний iз заплетеною косою,

ти той, хто все ламає супроти себе,