Нацуме Сосекі - Ваш покірний слуга кіт

— Мені здається, панове, що це надто песимістична теорія! — завважив Kaнґeцу-кун. — Але дивна річ, я стількн наслухався, а страху не відчуваю. Чого б це?

— Тому що тільки-но одружився, — поспішив роз’яснити Мейтей-кун, а господар несподівано випалив:

— Ти глибоко помиляєшся, якщо, оженившись, думаєш, ніби жінка — добра й розумна істота. Я вам для науки прочитаю цікаву річ. Слухайте, — і господар узяву руки книжку, які він нещодавно приніс із кабінету, — Це старовинна книжка. Вона показує, що вже тоді жінки були капосними.

— Хто б міг подумати! Власне, з якого століття ця книжка?

— З шістнадцятого. Автор: Томас Неш [211] Томас Неш (1567–1661) — англійський сатирик .

— Ще більш дивно. Виходить, що вже тоді ганили мою жінку?

— Ганили багатьох, серед них і твою. От послухай.

— Аякже, слухаю. Чудово!

— Написано: «Передусім ознайомлю вас з поглядами античних мудреців на жінку». Гаразд?.. Ви слухаєте?

— Ми всі нашорошили вуха. Навіть я, нежонатий.

— «Арістотель сказав: жінка — самий клопіт. Тож як думаєте женитися, беріть собі малу жінку, а не велику. Бо велика жінка — великий клопіт, а мала — малий».

— Канґецу-кун, твоя жінка велика чи мала?

— Моя жінка — великий клопіт.

— Ха-ха-ха! Цікавенька книжка. Ну, читай далі.

— «Хтось запитав: яке найбільше чудо на світі? Мудрець відповів: вірна дружина»…

— А хто цей мудрець?

- Імені не подано.

— Напевне, його жінка не раз скакала в гречку.

— А тепер про Діогена. «Хтось запитав: коли треба одружуватися? Діоген відповів: юнаком рано, старим пізно».

— Ти ба, сидів у бочці, а таке придумав!

— «Піфагор сказав: на світі є три жахливі речі. Сказав: вогонь. Сказав: вода. Сказав: жінка».

— Бач, як необдумано базікали грецькі філософи. Як на мене, то на світі нема нічого страшного. Я, приміром, у вогні не горю, у воді не тону… — Докусен-кун затнувся.

- Коло жінок не впадаю, — прийшов ва допомогу Мейтей-кун. Господар скоромовкою читав далі:

— «Сократ сказав: найважча робота — правити жінкою. Демосфен сказав: якщо хочеш замучити свогo ворогa, віддай йому свою жінку. Вона йому таку бучу зчинить, так з нього воду виварить, що він не зможе й на ногах встояти. Сенека вважав жінку й неуцтво двома найбільшими нещастями на світі. Марк Аврелій сказав, що жінкою так само важко правити, як і командувати флотилією. Плаут [212] Тіт Плаут (приблизно 254–184 рр. до н.е.) — римський комедіограф сказав, що жінки пишно вдягаються, щоб приховати свою природну потворність. Валерій [213] Максим Валерій (20 р. до н.е. — 50 р. н.е.) — римський письменник та історик в листі до приятеля сповіщав, що для жінок нема нічого неможливого на світі й благав небо, щоб воно зглянулося на нього і захистило від жіночих підступів. Він же писав: що таке жінка? Вона — ворог дружби і любові, вона — гope неминуче, вона — шкода обов’язкова, вона — спокуса природна, вона — отрута, схожа ва мед. Якщо покинути жінку неморально, то не кинути — значить приректи себе ва муки пекельні».

— Сенсей, вже досить. Як наслухаєшся такого про свою жінку, то вже нічого не захочеш.

— Ще кілька сторінок лишилося. Ну що, читати?

— Краще не треба. Адже незабаром господиня вернеться, — тільки встиг пожартувати Мейтей-кун, як із їдальні долинув її голос.

— Кійо, іди-но сюди! — гукала вона служницю.

— От тобі й маєш! Чуєш, господиня вже дома!

— Ха-ха-ха! — засміявся господар. — А тобі не все одно?

— Господине, коли це ви встигли повернутися?

В їдальні тихо. Жодної відповіді.

— Господине, ви чули, про що ми оце розмовляли, гa?

3вову жодної відповіді.

— Тіпьки не подумайте, що це погляди вашого чоловіка! Це поглядн пава Неша з шістнадцятого століття!

— Нічого не знаю, — простодушно відповіла здалеку господиня. Kaнґeцу-кун хихикнув.

— Я теж не знаю. То вже пробачте! — Тільки-но Мейтей-кун засміявся, як загримотіли двері, розсунулись сьодзі й у вітaльню безцеремонно, не питаючи дозволу, ввірвавсаяТатара Сампей-кyн. Сьогодні він не був схожий на себе. В білій як сніг сорочці, в новісінькому сюртуку, він тримав у правій руці кошичок з чотирма пляшками пива. Сампей-кyн поставив пляшки коло тунців й опустився на мату. Вигляд у вього був войовничий.

— Севсей, як у вас із шлунком останнім часом? Краще? Ви безвихідно сидите вдома, а тому й не одужуєте.

— Я ж тобі ще не сказав, чи мені краще, чи гірше.

— Не сказали, але ж ввrляд у вас нездоровий. Обличчя якесь жовте. Тепер не завадило б рибку половити. Взяти в Ciнaґaвa човна і… Я тієї неділі рибалив.