Іван Керницький - Король стрільців

Здесь есть возможность читать онлайн «Іван Керницький - Король стрільців» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 2012, ISBN: 2012, Издательство: Апріорі, Жанр: Юмористическая проза, Классическая проза, Драматургия, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Король стрільців: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Король стрільців»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Це видання є лише невеличкою частиною творчого спадку Івана Керницького (1913–1984) і охоплює різні періоди його творчості. В центрі уваги його творів — галицьке село зі своїми болями і проблемами. Письменник висвітлює теми, до яких у тогочасній літературі боялись доторкнутись. Серед них — пацифікація і її наслідки.
Відтак — еміграція, табори переміщених осіб, гірка доля українського емігранта. Велика частина творчого спадку письменника торкається життя українців в еміграції.
Це видання є першим, що охоплює більшість невідомих сучасному читачеві творів Івана Керницького.

Король стрільців — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Король стрільців», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Для мене, — розповідала потім письменниця, — це був, як тут кажуть, сюрпрайс, несподіванка, що представниця молодого покоління, на яке так усі нарікають, не тільки прочитала мою книжку, але й під впливом цієї лектури сама ступила на літературну стежку і пише по-українськи! Я з немалим зацікавленням, а то й хвилюванням прочитала оповіданнячко молодої подруги, написане скромно, безпретензійно, але справді талановито. Авторка в живих кольорах змальовує сценку з життя дітей в якомусь ближче неокресленому таборі українських засланців-каторжан. Діти, позбавлені в умовинах нелюдського таборового режиму всяких цяцьок та іграшок, придумали собі забаву: десь вони роздобули шматочок мила і пускають з нього в повітря баньки… А ці баньки виходять у них такі чудові, веселково-райдужні, що діти в захопленні плещуть в рученята і гукають: «Ох, вони такі гарні, як Україна!»

Письменниця зробила в оповіданні незначну коректуру і переслала молодій авторці з щирими ґратуляціями й заохотою — далі пробувати пера. «Не гаючись і не вагаючись, висилайте негайно до друку Ваш твір, — писала їй. — Він заслуговує на поміщення не тільки в пластовій, але й в кожній іншій українській ґазеті, навіть в літературному журналі!»

— Все те, що я писала їй, було згідне з правдою, за вийнятком одної побутової подробиці, яку я свідомо промовчала, — розповідала письменниця в колі приятелів з письменницької бранжі. — Я просто не мала серця написати цій дівчині, що за всі роки мого перебування на засланні я не бачила в таборі шматочка… мила! Мило — це був такий надзвичайний люксус, такий скарб, що навіть якби якимось чудом попався комусь його кусочок, тоді напевно жадна мама не дозволила б дітям робити собі з нього забавку, пускати в повітря на миляні баньки…

Вуйко з Америки

Сестрі Олі

«Наші діти, — пише сестра Оля з України, — видумали собі тепер знамениту забаву: щодня «їдуть до Львова» зустрічати вуйка з Америки. З крісел складають поїзд, купують два квитки на станції в Старому Селі, ще й просять кондукторшу, щоб завезла їх прямо до аеропорту, бо вони дуже поспішають! Як звичай велить, дівчатка вибираються зустрічати дорогого гостя невпорожні: старшенька, Галя, везе квіти, а меншенька, Іванка, дарунок — гуцульську тарілку і лелеків (різьба в дереві). Дарунок тримає цупко під пашиною і борони Боже відняти його від неї! З дарунком рано вмивається, молиться, сідає їсти сніданок, а потім, увечері, кладеться з ним спати.

Ось і приїхали до аеропорту! Старшенька, Галя, хватає меншу сестру за ручку — мовляв, щоб не загубитися в натовпі людей. Галя тримає квіти, Іванка тисне дарунок. «Впізнаєш вуйка Івася?» — питає Галя Іванку. — «Ну, ще б ні! Він такий, як наш тато, тільки в нього сиве волосся і великий чомодан!»

Нам, старшим, одночасно і на сміх, і на плач збирається, коли дивимось на цих двоє маленьких комедіянтів, з якою серйозністю та повагою вони відограють свої ролі. Як, тримаючись за руки, натягають шийки і витріщають оченята, щоб, бува, не проґавити того моменту, коли вуйко сходитиме з літака. Причому меншенька завжди муштрує старшу: «А ти дивись добре, не стріляй очима на боки! Та уважай на квіти, щоб не поламати! Як же ти будеш вручати вуйкові з Америки поламані квіти?»

Дивом дивуєшся і в голову заходиш, яким чудом вони, малята, так добре наслідують нас, дорослих?.. Адже вони ніколи ще не були на аеропорті чи під готелем інтуриста у Львові, не бачили під ним, під цим готелем, довгої черги очікуючих на своїх рідних з-поза синього океану. Не були свідками радісних зустрічей і сумних сцен розчарування, коли хтось, довго і давновичікуваний, не прибув з туристичною групою… Часто люди виходять під той готель, «без надії сподіваючись», — ану ж зустрінуть когось такого, хто приїхав до сусідів чи знайомих з другого села, а там, в Америці чи в Канаді, має нагоду часто зустрічати цього, довговичікуваного… І з такої зустрічі — велика радість, і є про що в селі говорити на півроку.

…От, і вийшли вже в літака всі пасажири, а вуйка немає… Не приїхав! Личка в дівчаток посумніли, Іванці дрижать губки, залишилися оченята, ось-ось, і покотяться сльози. Старша, Галя, заспокоює її: «Ну, і чого пхинькаєш?.. Вуйко не дістав пляцкарти до цього літака. Він приїде завтра». А завтра — та сама забава, той самий складений з крісел «поїзд», купівля квитків на станції в Старому Селі, і довге вичікування на «аеропорті», з квітами і дарунком… Тепер дівчаткам вже і в сні ввижається, що вони їдуть зустрічати вуйка з Америки.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Король стрільців»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Король стрільців» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Король стрільців»

Обсуждение, отзывы о книге «Король стрільців» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x