Іван Керницький - Король стрільців

— З вами, дорогий Голмсе, в огонь і воду!

Ми пішли навпростець, через поле Болгарів, пан Макс одним рядом картоплі, я другим, милуючись пахощами землі після дощу, пахощами вже трохи осінніми. По дорозі зійшла мова на ще одну проблему: чому раптом перестав цікавитись аферою Скотленд Ярд — як за Конан Дойлем ми охрестили 2-ий комісаріят поліції.

Мій неоцінений пан інструктор пояснив це в простий спосіб:

— Дорогий докторе, Скотленд Ярд так довго прив’язував до справи якесь значення, як довго панувала теорія, що пан майстер спочиває з своїм льосом на дні калабані. Значить, Скотленд Ярд, маючи добру волю видобути потопельника, леліяв теж надію погріти собі руки коло виграшу — дістати якогось хабаря. Та раз майстер живий, а льос викуплений, то який, до речі сказавши, їм глузд цікавитись далі ділом?

На розі вулиць Пільної і Кентржинського стояв колись одноповерховий будинок досить вже тоді запущений та облуплений, з полатаним, вкритим черепицею дахом. На поверсі було мешкання Матуляків, три покої і кухня «з додатками», надолі ж «Реставрація і Ядлодайня» та ще одна кухня, приналежна до ресторану, яка, однак, під час літа знаходилася в стані спочинку, поки ще не вернулася з села, з вакацій, пані Матулякова і не пустила її в повний хід.

В ресторані, як на пополудневу літню пору, рух був надзвичайний! Афера пана майстра, переслухи пана Матуляка на поліції, його інтерв’ю з репортерами, врешті стаття у «Вєкому Новому» зробили для інтересу те, чого не зробила б найкраща рекляма — притягнули до шинку таку купу гостей, якої ніхто ніколи там не бачив, хіба лише раз на рік — на Сильвестра.

Словом, протягом одного дня пан Матуляк став славною людиною на Богданівці, а його популярність найбільш переконливо можна було зміряти тими гальбамипива і шалабойдикамисивухи з вурштомна виделці, що він їх того дня розпродав. У хвартусі сумнівної чистоти на дебелому череві, весь мокрий від поту і червоний, мов каплун, бувший оборонець Львова з подиву гідною зручністю увихався за шинквасом, з брязкотом наповнюючи все свіжі « путні хмелю», по які тягнулись з усіх боків десятки рук. Дим з «кресового» тютюну прислонював світло денне, а гармидер здіймався такий, як у божниці на Судний День.

Ледве-не-ледве вдалося нам пропхатись крізь натовп народу до так званої шумно «більярдової залі», де качали яйцями по зеленому бамбетлі, — як любив казати мій неоцінений пан інструктор.

— Прошу пана інструктора, а чого ми сюди прийшли? — спитав я, забувши навіть в цьому розгардіяші назвати його «дорогим Голмсом».

— Тссс! Ша! — пан Макс із таємничою міною поклав палець на уста. — Сядь собі на той зелений бамбетельі добре придивляйся отому крокодилеві за лядою.

Пан Макс посадив мене на більярдовий стіл, а сам пірнув кравлем у натовп — здобути і для себе кухоль пива.

Виконуючи наказ свого повелителя, я знайшов у юрбі народу червоне обличчя пана Матуляка, глипнув на нього раз, глипнув удруге — і тут почало мені щось світати в голові. Пригадалися мені чиїсь інші риси, такі знайомі, такі подібні!

Якраз вертався до мене з повною гальбоюмій неоцінений пан інструктор, і я, окрилений своїм відкриттям, крикнув і йому на привітання:

— А пан Матуляк мають такі самі вуса, як пан майстер мали!

— Тихо, дур-р-р-ню! — визвірився на мене пан Макс і якось перестрашено оглянувся позад себе. Потім, підійшовши близько до мене, шепнув:

— Ти бачиш?.. Скотленд Ярд не спить!

Проти нас, спершись на одвірок та лускаючи американські горішки, стояв і приглядався нам прищуреними очима поліційний аґент Коґут…

Якою мірою сни можуть впливати на свідомість людини, зокрема львівської перекупки, про це, може, й не снилося декому з сучасних спеців від психоаналізи.

Прошу собі уявити, що вночі з п’ятниці на суботу, а поправді вже в суботу над ранком, приснився пані Кунеґунді надзвичайний сон. Приснилось їй, небозі, що вона ще молодою дівчиною стоїть, підкотивши спідницю, босими стопами в річці і мочить ноги, а вода — чистесенька, мов сльоза, на дні видно білу рінь і кожне зеренце піску, неначе в дзеркалі!

Мало того: на березі річки (бачить пані Кунеґунда в сні) герцюють, граються молоді коні й жеребці, що в сонному її мареві було підкреслене з особливою плястичністю. О, незбагнена, недосліджена ще таємнице людської підсвідомости, які ж ти чудеса твориш! Ще в п’ятницю нам здавалося, що після всіх тих страшних потрясень нещасна наша сусідка зовсім певно опиниться на Кульпаркові. А тут в суботу вранці пані Кунеґунда прокидається з чарівного сну цілком вилікувана з фізичних і душевних мук, просто новонароджена на світ!