Чак Поланік - Чарівна ти

Правду кажучи — і саме ці подробиці лякали Пенні — він говорив, що у печері, де мешкає містик, всюди розкидані скелети чоловіків та жінок, яких стара закатувала сексом до смерті. Їхні кістки так і залишилися в позиціях Камасутри — нестерпних еротичних викривленнях.

Пенні пристебнула на спину свою сумку на колесах й продовжила потроху п’ястися вище, чіпляючись пальцями ніг за прямовисну кам’яну стіну. Пам’ятаючи розповіді про оргазмічну агонію, вона сподівалася, що жінка-містик померла. Уже років десять про неї ніхто нічого не чув.

Сухий льодяний вітер погрожував відірвати пальці Пенні від вузьких щілин, за які вона чіплялася. На неї пікірували місцеві птахи, дзьобали та дряпали дівчину, щоб захистити свої гнізда, що розташовані неподалік. Неймовірно смерділо гуано.

Невже у Пенні був вибір? Навіть пані президент присягалася, що це єдиний спосіб протидіяти Максвеллові. Зухвалим убивством Алюет на очах у мільйонів він доводив, що може вбити будь-кого та будь-де. Він тримає мільйони заручників, відомо їм про це чи ні. Навіть якщо вони знайдуть нанороботів, буде вже запізно.

Лише Сивоборода Баба має протиотруту, може підказати лікування, навчить, як протидіяти легіону імплантованих нанороботів.

Сильним поривом вітру Пенні мало не відірвало від скали, за яку вона чіплялася. У розпачі вона розстібнула ремінь від «Прада», завдяки якому на її спині трималася валіза, а потім спостерігала, як та летить у безодню в неї під ногами. Здавалося, що політ тривав нескінченно, валіза повільно оберталася в повітрі, а потім вибухнула різнокольоровим вбранням від Анни Кляйн. Не обтяжена речами, вона почала здиратися вгору хутчіше. Опівдні, коли відчула, що сил уже не вистачає, Пенні підтягнулася до входу в печеру. Там було порожньо.

За словами Макса, Сивоборода Баба більшість одиноких днів проводила, плазуючи поміж стрімкими скелями, збирала лишайник та мох, із яких і складалася її пісна дієта. Вона харчувалася ще яйцями птахів, що гніздували на скелях. Більшість бальзамів-афродизіаків та припарок складалися з диків грибів, які вона збирала. Макс запевняв, що ночі вона проводить на самоті. Аж два століття вона жила цілком самотньо, вигадуючи нові, більш потужні засоби самозадоволення. Саме цим технікам Баба навчила Макса, саме це він асимілював у продукції масового виробництва від «Чарівної ти».

Як він і описував, уся печера була завалена скелетами та висохлими трупами людей, які, здавалося, випустили дух в обіймах найвищого задоволення. Серед померлих валялися й речі. Речі, створені людьми. То були перші зразки тих пристроїв, які вдосконалював Максвелл та випробував на Пенні. Тут були еротичні винаходи самотньої Баби, виготовлені з висушених оленячих рогів і зв’язані сухожиллями тварин. Щоб витримати численні самотні ночі, вона майструвала та вдосконалювала ці приладдя для власного задоволення. Саме її безмежна самотність породила коштовну колекцію сексуальних іграшок.

Пенні просунулася в печеру та почала уважно роздивлятися їх. Деякі, вирізьблені з каменю й відполіровані до дзеркальної гладкості, вочевидь, були призначені подразнювати губку промежини. Інші були змодельовані з кісток птахів та оброблені таким чином, щоб подразнювати ніжки клітора, які оточують піхву. Іншими явно користувалися ректально.

Нестерпний Максвелл. З одного-єдиного погляду на ці оригінальні сексуальні іграшки, винаходи цієї старої відлюдниці, він, певно, знав, що їхня сила приголомшить та поневолить цивілізовану жінку. Кожен винахід вражав, тому Пенні здивовано роздивлялася їх та не помітила згорблену постать, яка здерлася до печери й тепер незграбно наближалася до неї.

Різкий тремтячий голос промовив:

— У мене гості.

Пенні різко обернулася й побачила стару відьму, яка надто сильно нагадувала скелети та прилади, які її оточували. Сивоборода Баба й сама, здавалося, складалася лише з кісток та сухожиль, — такий собі міцний клубок з висохлих м’язів та сивого волосся. Її очі сяяли, мов два місячних каменя, й були абсолютно білими через сильну катаракту. Зів’яле тіло Сивобородої Баби було оголене, а жовтувато-сиве лобкове волосся, яке нагадувало жмут щурячих хвостів та через яке вона й отримала своє прізвисько, відросло між ногами настільки, що діставало до землі.

Максвелл казав, що вона сліпа. За його словами, Баба пересувалася між скелями та полювала виключно завдяки нюху та дотику. Вона знала на дотик кожну ущелину та щілину в цих горах. Знала запах кожної брудної тріщини.