Анні Ерно - Майдан. Жінка

Здесь есть возможность читать онлайн «Анні Ерно - Майдан. Жінка» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2006, ISBN: 2006, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Майдан. Жінка: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Майдан. Жінка»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Анні Ерно — сучасна французька письменниця, автор романів «Порожні шафи», «Те, що вони кажуть, або нічого», «Застигла жінка», «Сором», «Пристрасть», «Майдан» (премія Ренодо, 1984 p.). У своїх творах Ерно зображує життя таким, як воно є, без прикрас, нічого не вигадуючи. Мабуть, тому, читаючи їх, люди насправді пізнають себе.
Відвертість, з якою написані «Майдан» і «Жінка», вражає. Спогади письменниці про батьків — це в першу чергу спроба відновити найважливіші миттєвості життя та відшукати і повернути загублений рай дитинства, хоча й запізніле, розуміння того, що батьки не завжди в змозі дати те, що нам потрібне, але вони завжди віддають нам усе, що в них є.

Майдан. Жінка — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Майдан. Жінка», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Почали готуватися до церемонії похорон: вибір похоронного бюро, меса, повідомні листи, жалобний одяг. У мене було враження, що всі ці приготування не мають відношення до мого батька. Церемонія, де він не був присутнім з якоїсь причини. Мати перебувала у збудженому стані та довірилася мені, що минулої ночі тато намагався обійняти її тоді, коли вже не міг розмовляти. Вона додала: «Знаєш, він був гарним хлопцем, коли був молодий».

Сморід пішов у понеділок. Я навіть не уявляла, спочатку легкий затхлий запах, потім жахливий, як від квітів, які залишили у стоячій воді на тривалий час.

Мати зачинила крамницю тільки під час поховання. Інакше розгубила б клієнтів, а вона не могла собі цього дозволити. Мій померлий батько «відпочивав» нагорі, а вона обслуговувала відвідувачів, продаючи ганусовий лікер та червоне вино внизу. Сльози, тиша та гідність — ось що мусить супроводжувати смерть близької людини, на думку світу. Моя мати, як і її сусіди, підкорялася правилам гарного тону, де турбота про гідність була найважливішою. Між смертю батька в неділю та похороном у середу кожен коментував те, що відбувається, дуже лаконічно та тихо: «Він так змінився…», або з награною радістю: «Наш патрон нас залишив!». Кожен висловлював свої почуття, коли їм повідомили цю звістку, «я був приголомшений», «я не знав, як це сприймати». Таким чином вони бажали продемонструвати, що мати не самотня у своєму нещасті, форма ввічливості. Багато разів згадували тата, коли він іще був у доброму здоров’ї, пригадували всі подробиці цієї останньої зустрічі, точне місце, день, яка стояла погода, слова, що промовлялися. Ці ретельні спогади, коли життя тривало, слугували для того, щоб підкреслити несподіваність та причину смерті. Це також із ввічливості, вони бажали побачити патрона. Мати не завжди погоджувалася виконувати всі прохання. Вона обирала добрих людей, яким вона справді симпатизувала, а поганих вштовхувала з цікавості. Поступово всім завсідникам кафе було дозволено попрощатися з моїм батьком. Жінку сусіда-підприємця відіпхнули тому, що він ніколи не розумів її, її та її курячий зад.

Похорон відбувся в понеділок. Сходи, які вели нагору з кухні до кімнати, виявилися завузькими для труни. Змушені були загорнути тіло у пластиковий пакет та перенести його вниз, по сходах, до труни, яка була виставлена у кафе на одну годину. Дуже довгий спуск, коментарі службовців про те, як зручніше узяти тіло, маневрувати на поворотах і таке інше.

У подушці, де спочивала його голова, у неділю знайшли дірку. Ми не прибирали кімнату, поки тамбуло тіло. На стільці залишився одяг мого батька. За дверима висіла його спецівка, з кишені я витягнула купу квитків, рецепт із минулої середи. Я викинула ліки та віднесла його одяг у залу.

Напередодні похорону ми засмажили частину теляти для обіду після церемонії. Було негоже відправляти додому людей, які вшанували пам’ять рідної людини на порожній шлунок. Мій чоловік приїхав увечері, засмаглий, збентежений похороном та жалобою. Він більш ніж колись здавався не на своєму місці. Ми спали в одному двоспальному ліжку, в тому, де помер мій батько.

У церкві було багато людей: жінки, які не працювали, робітники, які вийшли на перерву. Без сумніву, ніхто з цих поважних осіб, із якими мій батько мав справи продовж усього життя, не був потривожений, як і інші торговці. Він не вступав ні в які партії, він лише сплачував членський внесок до торговельного об’єднання, але не брав участі хай там що. У надгробному слові протоієрей говорив про «чесне життя, роботу», «чоловік, який нікому не заподіяв лиха».

Тиснули одне одному руку. Через помилку ризничого, який проводив церемонію, — щоб збільшити кількість присутніх, він пустив усіх по додатковому колу, — повз нас удруге проходили ті ж самі люди, які вже потиснули нам руки. Цього разу коло рухалося швидко та обійшлися без висловлювання співчуттів. На цвинтарі, коли труну опускали в могилу, мати почала ридати, як і в день мого весілля, на месі.

Поминальний обід відбувся в кафе, де об’єднали кілька столів. Після мовчазного початку почалися розмови. Дитина, прокинувшись після доброї сієсти, ходила між нами та дарувала квіти, камінці — все, що знаходила в садочку. Брат мого батька, що сидів віддалік од мене, нахилився і промовив: «Пам’ятаєш, як батько возив тебе до школи на велосипеді?» В нього був голос мого тата. Гості почали розходитись о п’ятій годині. Зі столу прибирали мовчки. Мій чоловік вирушив поїздом того ж вечора.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Майдан. Жінка»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Майдан. Жінка» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Иван Собченко - Майдан
Иван Собченко
libcat.ru: книга без обложки
Сергей Махов
libcat.ru: книга без обложки
Кацярына Мядзведзева
Ігар Бабкоў - Хвілінка
Ігар Бабкоў
Олесь Ульяненко - Сталінка
Олесь Ульяненко
Леся Українка - Поезія
Леся Українка
Анастасия Майдан - Никогда не поздно
Анастасия Майдан
Олег Царьков - Майдан по-караибски
Олег Царьков
Lena Swann - Майдан
Lena Swann
Отзывы о книге «Майдан. Жінка»

Обсуждение, отзывы о книге «Майдан. Жінка» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x