Джон Уейн - Зима у горах

У розв’язанні особистого конфлікту Уейн підпорядковує камерний план інтимного центральній філософській ідеї твору. Жінка, яку кохає Фернівел, нещасливо одружена з кар’єристом Твайфордом, який так само, як Шарп — антагоніст героя в соціальному конфлікті,— за всяку ціпу прагне розбагатіти й доскочити «вищих сфер». У боротьбі за Дженні Твайфорд спирається тільки на матеріальні переваги: зручний затишний будинок, готовий прийняти нещасну заблудлу жінку з двома малими дітьми, проти холодної каплички-студії Фернівела в горах.

І в зображенні особистих стосунків героїв Джон Уейн керується принципом соціально-психологічного детермінізму, характерним для реалістичного методу взагалі.

Внутрішня цілісність твору вимагала взаємопроникнення всіх його ідейних ліній, як вимагає єдності особистого і загального гуманістична концепція світу. Запорука майбутнього щастя героїв — у спорідненості життєвих ідеалів і моральних реакцій на світ, що народжуються в спільній боротьбі. Скромна допомога героїні Герету, так само як її участь в організації фестивалю, не тільки відроджують почуття власної гідності Дженні, значущості власної долі, без яких не мислить себе щасливою сучасна жінка, але й зміцнюють її союз із героєм.

У фіналі роману аукціон автобусів, який знаменує поразку Шарпа, і з’їзд кельтських поетів відбуваються в Карвенаї в один і той же день. Глибока спорідненість цих двох, здавалось, несхожих подій відкривається герою: «Роджер... раптом збагнув, що поема Медога — те саме, що й жовтий автобус Герета,— вони навперемін носили його, Роджера Фернівела, тут, серед гір, поки не винесли туди, де він знайшов себе». Герой Уейна не просто усвідомив єдність усіх демократичних і гуманістичних начал в житті суспільства, але переконався в їхній об’єктивній необхідності для кожної людини, для самого себе в боротьбі за індивідуальну цілісність. Уейн вносить цим образом нові нюанси в тему причетності, характерну для сучасного англійського реалізму. Еволюція Фернівела, при всій її складності, не завершується песимістичним розчаруванням, притаманним більшості героїв Г. Гріна та багатьом іншим персонажам повоєнного англійського роману, які обмежували свій духовний розвиток наївними вимогами свободи від суспільства чи нейтральності серед суспільно-історичних катаклізмів сьогодення.

Роки, що минули з моменту створення роману «Зима у горах», надають історико-художньої перспективи різним його аспектам. Життя підтвердило вагомість соціальних спостережень письменника. Економічна криза в Уельсі триває, наслідки її так само лягають на плечі трудящих, і тисячі простих трудівників зазнають на собі тих потрясінь, що їх пережили герої Уейна. Уельс лишається зоною боротьби за національне визволення.

Глибоко актуальними лишаються морально-філософські проблеми роману. В центрі твору — звичайна людина з її самобутнім характером та історією виховання, з притаманною їй гамою душевних переживань в конкретних, реальних ситуаціях, людина як моральне явище. Високе мистецтво сучасності відтворює моральні процеси органічно вплетеними в цілісність життя, прагне висвітлити в історії героя суттєву моральну ідею. Англійські реалісти 70-х років зберігали вірність національній традиції морального пафосу в реалізмі, втілювали об’єктивну зацікавленість своїх співвітчизників сферою духовного. Однак до серйозної «ідеологізації морального змісту» (В. Днєпров), до зображення соціального в моральних внутрішніх драмах особистості в англійській літературі 70-х років вдалося піднятися небагатьом. Ця особливість естетичного розвитку Англії минулого десятиліття є однією з форм дезінтеграції соціального в романі. «Зима у горах» — чи не найбільша творча перемога Джона Уейна — протистоїть цьому негативному процесу в сучасній західній культурі. Значення твору, в якому з позицій високої художності проголошується цінність активного добра в людині, розуміють на скелястих схилах Уельсу, в людному Лондоні й на всій «планеті людей».

Наталія Жлуктенко