Світлана Талан - Повернутися дощем

Здесь есть возможность читать онлайн «Світлана Талан - Повернутися дощем» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Клуб Сімейного Дозвілля, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Повернутися дощем: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Повернутися дощем»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Лихо відступило від Сєвєродонецька, але велика Настина родина розвіяна по світу: мати їде до Західної України, сестра — у Росії і чути не хоче про повернення, а діти… Іванка й Геник, брат і сестра, — непримиренні вороги… Настя везе у волонтерському бусі допомогу хлопцям, бо під Іловайськом неспокійно. Вона не знає, що поспішає назустріч долі…

Повернутися дощем — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Повернутися дощем», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Але ж солдати дали Володі змогу безперешкодно виїхати, ще й на квиток грошей дали, — нагадала жінка. — Ніно, давай не будемо сваритися. Твоя сестра зникла, і я не знаю, що робити. Я просто в розпачі!

— А я анітрішки!

— Як так? Ви ж сестри! Вас народила одна мати.

— Воно й видно, я поруч з сином, дбаю про нього, а в Насті син скакав на Майдані, а донька втекла галасвіта від такої матусі? — пустила шпильку.

— Ти часом не знаєш, як Іванка? Вона теж десь у Росії.

— Не знаю, вона мені не дзвонить, але якщо я випадково з нею зустрінуся, то допоможу всім, чим зможу. А щодо Насті… Мамо, мені неприємно говорити, але доведеться.

— Кажи вже все, що думаєш, — зітхнула жінка.

— До сьогодні я вагалася, чи зможу тобі це сказати, але тепер впевнена, що не тільки зможу, а й мушу.

— Доню, не муч мене, кажи вже.

— Розумієш, Росія — велика і могутня країна, а наш президент — свята людина…

— Я не хочу слухати цю маячню!

— Не перебивай. Я полюбила цю країну, її столицю, мені тут усе подобається. — Ніна намагалася говорити спокійно, але жінка відчула хвилювання доньки і сама затремтіла. — Мені простягла руку допомоги саме Росія, а в Україні фашисти ледь не вбили мого єдиного сина. Зараз у мене є чоловік і я поруч з ним почуваюся щасливою. Мені соромно йому зізнатися, що мати в мене бандерівка, а сестра на боці нациків.

У Богдани Стефанівни від почутого всередині похололо.

— Тому я вирішила раз і назавжди обірвати наші зв’язки, отримати російське громадянство і кляту Україну забути, як страшний сон.

— А російське рабство ти забула? — тремтячим голосом спитала жінка. — Ти зрадила пам’ять предків, пам’ять свого батька…

— Для мене рідним батьком є наш президент.

— Та-а-ак, — протягнула Богдана Стефанівна, — путінізм — тяжка і невиліковна хвороба. Добре, що твій батько цього не чує, а то перевернувся б у труні.

— Я вдячна тобі лише за те, що ти мені подарувала життя і виховала.

— Бачу, що неправильно виховала, — зітхнула жінка.

— Сьогодні я знищу свою СІМ-картку, — продовжила Ніна. — Я не знатиму твій номер, тому більше не подзвоню.

— Як?!

— Нарешті я перестану соромитися своєї родини і зможу почати нове життя з чистого аркуша.

— Ніно, зачекай! А якщо я помру? Ти не приїдеш зі мною попрощатися?

— Мертві не чують живих. Пробач, але не приїду. Хіба що колись зміниться все в Україні, тоді… Не буду обіцяти. Про нас не хвилюйся, ти ж знаєш, я не пропаду. Мене хоч на безлюдний острів викинь, виживу все одно. А тобі бажаю щастя, але вже без мене. Бувай!

У телефоні запікало. Богдана Стефанівна заклякла на стільці, не вірячи в почуте. Треба прокрутити все в пам’яті і зрозуміти, що відбулося. Але мозок втратив здатність аналізувати. У голові шуміло і наростав гул…

Розділ 57

Полоненого росіянина напоїли водою і посадили на лавку в тіні. Тільки звільнили його рот від кляпа, як він заскиглив, що стікає кров’ю.

— Зараз перев’яжу, не розпускай тут шмарклі, — сказала Оксана.

Дівчина принесла бинт та трохи самогону в склянці. Вона обробила рану і вправними швидкими рухами перебинтувала чоловіку ногу.

— Відпочивай! — сказала йому і пішла в будинок.

За нею кинувся Злий, встигнувши показати знак Геннадію не турбувати їх. Гена посміхнувся, кивнув і покликав Улянку. Вони сіли за стіл під абрикосою.

— Ніби й війни немає, — сказала Улянка. — Тільки зараз розумію, що людині для щастя потрібно так мало! Було б ось так тихо, спокійно. Попили водички, трохи перекусили, замовкла артилерія, і світ уже здається іншим.

Геннадій обійняв дівчину, поцілував у шию.

— Головне, щоб кохана людина була поруч.

— Як гадаєш, візьмуть Іловайськ у кільце? — спитала Улянка, припавши до плеча коханого.

— Я не вірю в це, — впевнено мовив Геннадій. — І ніхто з наших не вірить. Скоріш за все, це залякування, щоб посіяти паніку. Двадцять першого серпня сюди направили на підмогу техніку, тож незабаром вона буде.

— Не розумію, під’їзди заблоковані ворогами, нема постачання води та провізії, а техніка прийде?

— Мабуть, вищому командуванню відомо більше, ніж нам. До того ж упевнений, що після параду в столиці всю військову техніку одразу направлять у найгарячішу точку, а саме, — Гена чмокнув Улю в кінчик носа, — сюди, в Іловайськ.

— Вищому командуванню ще числа дев’ятнадцятого доповіли, що Іловайськ під нашим контролем, тоді як насправді тільки половина міста. Стільки неправдивої інформації, що навіть тут важко розібратися що до чого.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Повернутися дощем»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Повернутися дощем» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Світлана Талан - Оголений нерв
Світлана Талан
Світлана Поваляєва - Ексгумація міста
Світлана Поваляєва
Світлана Талан - Спокута
Світлана Талан
Світлана Талан - Просто гра
Світлана Талан
Світлана Талан - Купеля
Світлана Талан
Світлана Талан - Сафарі на щастя
Світлана Талан
Світлана Талан - Я захищу тебе…
Світлана Талан
Світлана Талан - Помилка
Світлана Талан
Світлана Талан - Зловити промінь щастя
Світлана Талан
Світлана Талан - Букет улюблених квітів
Світлана Талан
Отзывы о книге «Повернутися дощем»

Обсуждение, отзывы о книге «Повернутися дощем» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x