Марина Соколян - Ковдра сновиди

Дозвольте нині детальніше розглянути магію та магів як стрижневий мотив чарівних казок.

Аналізуючи ритуали народної магії, дослідники найчастіше послуговуються двома категоріями магічного дійства: принципом подібності та принципом збереження зв'язку. Проте розглядаючи казки не як ритуальні практики, а радше, як продукт художньої уяви, маємо розширити цю типологію. Слід мати на увазі, що магія, оприявлена казкою, не має нічого спільного з дійсністю, а отже, не несе на собі тавра функціональності. Така магія — чиста естетика, сказати б навіть, поетична метафора, покликана не змінювати, але доповнювати всесвіт.

Магію, як і будь-яку іншу людську діяльність, можна категоризувати за шкалою упорядкування, де початком відліку є хаос, а екстремумом — складна, свідомо створена структура. Так, найбільш «хаотичним» різновидом чарівних дій, застосовуваних у казках, є магія стихій. Ідеться, звісно, про здобуття влади над стихіями: викликання дощу, вгамування пожежі або ж навпаки — спричинення засухи чи повені. Така магія вважається переважно жіночою — факт, значною мірою зумовлений параноідальним ставленням наших пращурів до жінки, з якою вони неминуче споріднювали самочинність природи.

Другим різновидом магічних дій, котрий залучає чарівника до більш складної, предметної взаємодії, є магія перетворень. У казках Архади та сусідньої Таланти можна знайти згадки про перетворення магів у тварин чи предмети, а також зміну якостей окремих предметів. Цей вид магії найчастіше виконується чоловіками, хоча зрідка до нього вдаються й жінки. Переважну маскулінність магії перетворень можна пояснити більшою зайнятістю чоловіків у ремеслі — діяльності, котра якраз і передбачає зміну якостей речовини.

Третій різновид магії, найскладніший у цьому переліку, дає чарівникові можливість здійснювати інформаційний вплив на реальність. Мова йде про магію імен, тобто отримання влади над людьми чи об'єктами за рахунок знання їхнього істинного імені. Цей тип магії вважався виключно чоловічим. Навіть більше того: у казках і легендах, складених жителями Архади та Таланти, є численні згадки про Раду дев'ятьох, яка мала резиденцію в місті Труад — умовно кажучи, йдеться про елітне магічне об'єднання, члени якого, і лише вони, мали право користуватися магією імен.

Період переходу привніс свою дещицю в історію Труадської Ради. У переказах того часу змальовується протистояння Дев'ятки та загадкової Сірої Барти, яке завершилося поразкою магічної спільноти. Автори тодішніх казок оповідають, що Вартові подолали своїх супротивників, уразивши їх невідомою недугою, яка призвела до поступового розумового зубожіння й божевілля магів-книжників. Прикметно, що психіатри ще й досі сушать голови над природою легендарної недуги, відчуваючи, що в цьому випадку йдеться зовсім не про магію, а про щось значно реальніше і значно згубніше.

Він вибрав гірську дорогу з Труаду до Мессаламбрії цілком свідомо, хоч, звісно, якби його візник Вонда знав про це, Абеландер був би змушений здійснювати подорож під акомпанемент його невпинного скорботного ремства. Евдейська дорога буцалася, мов норовлива конячка, щедро підкладаючи під колеса жорству, каміння й рівчаки. Екіпаж лихоманило з такою силою, що його єдиного пасажира раз у раз підкидало аж до стелі, однак Абеландер зовсім не заперечував, насправді ж саме цього він і прагнув. Так йому було легше. Невпинне гойдання й підстрибування відволікало його, даючи можливість бодай на хвильку забути про того хижого звіра, який, сховавшись десь за очима, скуб його невсипну свідомість… Невсипну, так, уже не перший місяць — ані крихти сну, ані дрібки дрімоти… Часом йому здавалось, що він обсувається кудись у пекучу прірву безумства, але ні, він ще тримався, хоч і з останніх сил. А слід сказати, що в мага Труадської Ради їх було немало.

Нині Абеландер тримав у долонях срібне горнятко, наповнене темною запашною рідиною, яка звалася ґахва — то було неймовірно бридке зілля, що його привозили до Труада засмаглі кочівники землі Сахнех. Зілля було таке гірке, що аж наверталися сльози, зате після ковтка ґахви серце дивовижним чином підкидалось, ненадовго обдаровуючи власника гарячковою бадьорістю.