Рут Хоган - Хранитель забутих речей

— Ти увімкнула музику?

Саншайн похитала головою:

— Музика вже була ввімкнена, я почула і прийшла сюди танцювати.

Лора не пам’ятала, щоб Саншайн колись брехала.

— Вони уже готові! — Саншайн увірвалась у вітальню, позираючи на годинник. Дівчина якраз пекла пиріжки з начинкою, і на кухні літала біла завірюха з муки й цукрової пудри. Лора рушала за Саншайн, коли та прожогом кинулася назад на кухню і захоплено стежила, як пиріжки дістають з духовки.

— Пахнуть просто неймовірно! — зазначила Лора, і Саншайн зашарілася від задоволення.

— Я саме вчасно, — промовив Фредді, заходячи з чорного входу і впускаючи з собою холодне повітря. — Якраз вчасно для любенької чашечки чаю з іще любішими пиріжками.

Коли вони сиділи за столом, пили чай, їли ще гарячі пиріжки, Фредді задумливо подивився на Лору.

— Що сталося? — запитав він.

— Нічого, — це був скорше рефлекс, аніж відповідь.

Фредді здивовано підняв брови. Саншайн засунула в рот залишки свого пиріжка з начинкою і сказала з повним ротом:

— Брешеш.

Фредді голосно засміявся.

— Ну за манери маєш два, але за чесність усі десять балів.

Вони обоє дивилися на Лору, чекаючи, що вона скаже. Лора розповіла їм. Про туалетний столик, про музику, навіть про постать у трояндовому саду. Саншайн це не вразило.

— Це все леді, — промовила вона, наче пояснювала очевидні речі.

— Яка ще леді? — запитав Фредді, усе ще дивлячись на Лору.

— Дружина Святого Ентоні. Королева квітів. — Вона потягнулася за іншим шматком пиріжка з начинкою і кинула його Моркві під стіл.

Фредді підморгнув дівчині й прошепотів лише губами: «Я все бачив». Саншайн майже усміхнулася.

— Але чому вона досі тут, коли Ентоні вже немає? — Лора сама здивувалася, що всерйоз ставить такі питання.

— Так. Чому вона тут? Чому зчиняє безлад і порушує спокій? — Лора не знала, серйозно говорить Фредді чи жартує.

Саншайн знизала плечима:

— Вона просто засмучена.

Хай Лора й не вірила в це, та її шлунок зсудомило, як на американських гірках.

Різдво видалось яскравим і сонячним, і поки Лора неспішно прогулювалася кругом саду з Морквою, її настрій покращився. Святвечір минув буденно, Лора навіть вистояла опівнічну месу в місцевій церкві. Вона перемовиться кількома словами з Богом, можливо, це якось їй допоможе. Лора і Бог нечасто збиралися разом, але принаймні Він був у її різдвяному списку.

Саншайн та її батьки прийшли рівно о дванадцятій.

— Саншайн зібралася вже о восьмій, — розповіла Лорі мати дівчини, передаючи їй пальто. — Вона б прибігла сюди на сніданок, якби ми її пустили.

Лора представила їх Фредді:

— Це Стелла і Стен.

— Ми називаємо себе «есес», — хихикнула Стелла. — Дуже мило, що ви нас запросили.

Стен вручив Лорі квітку пуансетію [52] Різдвяну зірку. і пляшку рожевого іспанського вина.

— Що може бути краще за ковток рожевого шипучого на Різдво, — сказала Стелла, розгладжуючи свою найкращу сукню і поправляючи волосся біля дзеркала в передпокої. Саншайн заходилася показувати батькам будинок, Стелла і Стен тільки ахали й охали. А на кухні Фредді збивав соус, перемішував смажену картоплю, проколював брюссельську капусту і цмулив мартіні. Час від часу він вдячно позирав на Лору. Кілька разів їхні погляди зустрічалися, і він довго-довго дивився їй у вічі. Лора почервоніла. Виявляючи свою вдячність за запрошення, Фредді наполіг на тому, щоб допомогти з приготуванням вечері. Він підняв келих до Лори.

— Якщо вони есес, то я 007.

Різдвяна вечеря минула дуже мило. Сидячи за білим і блискучим казковим столом, сервірованим сріблом, вони забагато їли, забагато пили, пускали в повітря вміст хлопавок і розповідали жахливі жарти.

Морква лежав під столом і приймав ласі шматочки їжі, хай чия рука йому їх протягувала. Лора дізналася, що Стелла — член книжкового клубу і танцює фламенко, Стен — у команді місцевого пабу з дартсу. [53] Низка пов’язаних ігор, у яких гравці кидають короткі дротики у круглу мішень, повішену на стіну. Зараз вони другі в лізі, а ще з трьома матчами, які в них майже в кишені, їхня команда сподівається на чемпіонство.

Але справжня пристрасть Стена — це музика. На цьому вони зійшлися з Фредді, бо мали однакові, широкі та різноманітні смаки — від Девіда Бові до Арта Пеппера, від «Проклеймерз» до Етти Джеймс. Тепер стало зрозуміло, чому Саншайн так знається на музиці й полюбляє танцювати.

Поки Лора, Саншайн і Стелла прибирали зі столу, а потім узялись усувати наслідки катастрофи, що колись називалася кухнею, Фредді і Стен розляглися в кріслах, немов два драглисті желе.