Рут Хоган - Хранитель забутих речей

— О Боже! Тільки не цей огидний пес!

Ґодфрі пригорнув Бейбі Джейн:

— Не говоріть про мого собаку так, молодичко. Хто ви взагалі? Ідіть собі й дайте нам спокій!

Порша стала червоно-синьою. Вона їхала двадцять миль з Лондона, пристебнувши пасок безпеки, тричі заблукала по дорозі. А ще сумувала за магазином «дизайнерських сумок і ременів» від Шарлотти.

— Не дуркуй, тату. Ти прекрасно знаєш, що я твоя донька. Справді, я не бігаю сюди кожні п’ять хвилин підлизуватися до тебе, як твій дорогоцінний синочок і оця жалюгідна, по вуха закохана в нього лярва. Однак ти прекрасно знаєш, хто я! — нарешті вичавила вона з себе.

Ґодфрі не рухався.

— Молодице, — сказав він, удивляючись в її багряне обличчя, — ви, напевно, перегрілися на сонці й зовсім схибнулися. Моя дочка ніколи б не говорила таких слів і ніколи б так жахливо не поводилася. А цей чоловік — мій букмекер.

— А вона тоді хто? — вишкірилася Порша, вказуючи на Юніс.

Ґодфрі усміхнувся:

— Це Маріанна Феїсфул.

Ґрейс умовила Поршу зайти з нею до будинку, щоб чогось випити. Ґодфрі, Бомбардир, Юніс і Бейбі Джейн і далі прогулювалися по саду. Під однією яблунею було накрито маленький стіл, і елегантна літня пані чаювала з молодою жінкою, вони їли лимонний пиріг.

— Мій улюблений, — оголосила дівчина, коли вони привіталися, проходячи повз. — Хочете?

Вона вказала на підставку для пирога. Бомбардир і Юніс відмовились, а Ґодфрі взяв шматочок. Бейбі Джейн поводилася підкреслено мляво. Літня леді всміхнулася та сказала своїй гості: «Елізо, мені здається, ти про когось забула». Бейбі Джейн отримала два шматочки пирога.

Повернувшись до будинку, вони застали Ґрейс саму.

— Де Порша? — запитав Бомбардир.

— Їде назад до Лондона, очевидно, люта й обурена, — відповіла Ґрейс. — Я намагалася поговорити з нею, але…

Вона сумно знизала плечима.

— Не розумію, як вона може так поводитися, — сказав Бомбардир.

Ґрейс подивилася туди, де Ґодфрі розмовляв з Юніс, щоб бути певною, що вони їх не почують.

— Думаю, я можу пояснити. — Ґрейс узяла руку Бомбардира і підвела його до софи. — Пам’ятаю, малою Порша завжди була татовою донькою, — зітхнула вона, згадуючи свою маленьку донечку з щербатою усмішкою і нерівними кісками.

Бомбардир узяв материні руки й стис у своїх.

— А тепер вона втрачає його, — вела далі Ґрейс, — і, можливо, вперше в її дорослому житті Порша зітнулася з чимось, чого не виправити навіть її грошима. Це велике нещастя, а вона нічим не може зарадити.

— І тому не вигадає нічого кращого, як кривдити тих, хто її любить, — додав Бомбардир.

Ґрейс погладила його коліно:

— Вона просто не знає, як із цим упоратися. От вибігла звідси в сльозах, назвавши свого любого татка безтямним овочем.

Бомбардир обійняв матір:

— Не журися, мамо. У тебе завжди є твій «любий синочок».

Коли вони вже йшли, Ґодфрі відізвав Юніс убік.

— Хочу сказати тобі дещо на вушко, — по-змовницьки підморгнув він, стишуючи голос. — Чорт забирай, я певен, що та жінка — моя дочка. Але має ж бути хоч щось гарне в цій жахливій хворобі.

За словами Саншайн, Фредді «ночував» у Лори. Проте Лора не спала з Фредді. Вона спала з ним в одному ліжку, але вона не спала з ним. Лора усміхнулася: це так по-англійськи — крутити одне слово у різних значеннях, але так і не сказати того, що мав на увазі. Секс. У них не було сексу з Фредді. Поки що. Якщо висловитися стисло, вони спілкувалися!

У різдвяну ніч Фредді й Лора танцювали, пили шампанське, а ще говорили. Говорили і говорили. Вона розповіла йому про школу, і про скатертини на тацях, і про Вінса. Вона розповіла йому про дитину, яку втратила, і він пригорнув її, вона розповіла йому про оповідання для «Пір’я, мережива й фентезі» — він сміявся до сліз. Він розповів їй про свою колишню наречену Гізер — консультанта з добору персоналу, яка хотіла вийти заміж і народити дітей, але він цього не хотів. Принаймні не з нею. Він також розповів, як продав свій невеликий ІТ-бізнес, щоб стати садівником. Це й було останньою краплею для Гізер, невдовзі вони розірвали стосунки. Йому ж просто набридло дивитися на світ крізь вікно замість того, щоб вийти надвір і жити в ньому. Лора нарешті розповіла Фредді про Ґрегема та їхнє жахливе побачення, а після ще одного келиха шампанського — навіть про поцілунок.