Патриція Гайсміт - Талановитий містер Ріплі

Зникнення Дікі викликало в італійській пресі неабиякий ажіотаж. Мардж, чи ще хтось, дав газетам фотографії. В «Епока» опублікували світлину Дікі, на якій він плив своїм вітрильником у Монджибелло, в «Оджі» розмістили знімки Дікі на пляжі й на терасі кафе «У Джорджіо», а ще фотографію Дікі разом із Мардж — подругою зниклого Дікі й убитого Фредді — обоє посміхалися і сиділи, обійнявшись за плечі. Надрукували навіть діловий портрет його батька, Герберта Ґрінліфа-старшого. Том знайшов мюнхенську адресу Мардж якраз у цій газеті. Протягом останніх двох тижнів «Оджі» оповідала історію життя Дікі, описуючи його «бунтівні» шкільні роки, а його особисте життя в Америці й мандрівки до Європи задля мистецтва розмалювали такими яскравими фарбами, що Дікі перетворився на Еррола Флінна [88] Еррол Флінн — австралійський кіноактор ірландського походження, зірка Голлівуду 1930—1940-х років. Відомий своїм амплуа відважних героїв та розбійників, а також бурхливим способом життя. із талантами Поля Ґоґена [89] Поль Ґоґен — французький художник-імпресіоніст. . Ілюстровані тижневики завжди подавали останні звіти поліції, у яких, фактично, не було нічого нового, приправляючи все це різноманітними припущеннями й теоріями, які нафантазували самі журналісти. Найулюбленішою була версія, що Дікі втік з іншою дівчиною — саме ця дівчина могла підписувати його чеки — і зараз під чужим іменем відпочиває собі десь на Таїті, у Південній Америці або Мексиці. Поліція досі безуспішно прочісувала Рим, Неаполь і Париж. Жодних відомостей про ймовірного вбивцю Фредді Майлза чи про те, як хтось бачив, що Дікі Ґрінліф кудись волочив Фредді Майлза, або навпаки — Фредді Майлз волочив Дікі. Том не міг збагнути, чому поліція приховувала це свідчення від журналістів. Може, тому, що не мала жодних доказів і такі звинувачення на адресу Дікі звучали б як наклеп? Том втішився, коли в газеті його назвали «вірним другом» зниклого Дікі Ґрінліфа, який добровільно розказав поліції все, що знав про характер і звички Дікі, і не менше за інших був приголомшений його зникненням. «Синьйор Ріплі, один із молодих заможних американських гостей Італії, — писалося в «Оджі», — мешкає у Венеції, у палаццо, що виходить на площу Святого Марка». Це сподобалося йому найбільше. Він навіть вирізав цей схвальний відгук.

Том раніше не вважав своє помешкання «палацом», але так італійці називали усі двоповерхові будинки в стриманому стилі, побудовані зо дві сотні років тому, парадні двері яких виходили на Ґранд-канал. Зазвичай до них можна було дістатися тільки гондолою, а широкі кам’яні сходи від ґанку збігали аж до води. Кремезні залізні двері відмикалися масивним ключем завдовжки вісім дюймів, а за тими залізними дверима були ще одні звичайні двері, які теж відмикалися великим ключем. Том здебільшого послуговувався простими «задніми дверима», які виходили на Віа Сан-Спірідіоне, за винятком хіба що тих випадків, коли хотів уразити своїх гостей і привозив їх до будинку гондолою. Задні двері чотирнадцять футів заввишки, вбудовані в такої ж висоти стіну, що оточувала будинок, вели до невеликого саду, трохи занедбаного, але досі квітучого, у якому росли дві покручені оливи та стояла купальня для птахів у формі старовинної на вигляд статуї оголеного хлопчика, який тримав у руках широку мілку посудину. То був типовий садок венеційського палаццо. Трохи занехаяний, він, безперечно, потребував відновлення, якого, утім, навряд чи коли-небудь дочекається, та, попри це, не втратив своєї особливої краси, адже його заклали більше ніж дві сотні років тому. Внутрішнє облаштування будинку відповідало Томовому уявленню про помешкання інтелігентного холостяка, ну, принаймні у Венеції: внизу ошатне фойє та інші кімнати були вкриті чорно-білою мармуровою плиткою, що нагадувала шахівницю, нагорі підлогу було викладено біло-рожевим мармуром. А меблі зовсім не скидалися на меблі, а радше нагадували матеріальне втілення ренесансної музики, зіграної на гобоях, флейтах та альтах. У нього були служники — Анна й Уґо — молода італійська пара, яка раніше теж служила в американця і добре знала різницю між «Кривавою Мері» та crѐme de menthe frappe [90] М’ятний лікер з льодом. . Вони натирали до блиску різьблені поверхні гардеробів, скринь і стільців, доки ті не відбивали відображення будь-кого, хто підходив до них, ніби то були не меблі, а дзеркала. Чи не єдиною більш-менш осучасненою кімнатою була ванна. У спальні Тома стояло велетенське широке ліжко. Він прикрасив спальню кількома картинами з панорамами Неаполя від 1540 до 1880 року, які знайшов у якійсь антикварній крамниці. Він більше тижня ретельно декорував свій будинок. Тепер він не сумнівався у власному смаку, як це було в Римі, коли він обставляв квартиру. Він, як ніколи, почувався упевненим у власних силах.