Патриція Гайсміт - Талановитий містер Ріплі

Це нагадало йому про Капрі. Погода була не найкращою, але Капрі — це теж Італія! Тоді, разом із Дікі, він бачив острів лише мигцем і тільки нагнав собі апетиту. Господи, яким же занудним був Дікі того дня! Може, йому варто зачекати до літа, подумав Том, аби зайвий раз не викликати інтерес у поліції. Та більше за Грецію, за Акрополь, він хотів провести бодай кілька щасливих днів на Капрі, а культурні пам’ятки нехай зачекають. Він читав про зимову погоду на Капрі — сильний вітер, дощ і жодного туриста. Але ж це Капрі! Там є водоспад Тиберія, Лазуровий грот і площа Умберто І, хай безлюдна, але це та сама площа. Він міг би вирушити вже сьогодні. Він поквапився до готелю. Навіть без туристів Лазуровий берег не втратив своєї принадності. Можна б полетіти літаком. Він чув, що з Неаполя на Капрі можна дістатися гідропланом. Якщо в лютому немає рейсів, можна було винайняти гідроплан тільки для себе. Для чого тоді гроші?

— Buon giorno! Come sta? — привітався він зі службовцем на рецепції і посміхнувся.

— Синьйоре, для вас лист. Urgentissimo [76] Терміново ( іт .). , — сказав службовець і теж посміхнувся.

Лист був від неаполітанського банку Дікі. Усередині був ще один конверт від трастової компанії з Нью-Йорка. Том почав із листа від банка.

10 лют., 19_______

Вельмишановний синьйоре!

Трастова компанія «Уенделл» із Нью-Йорка повідомила нас про свої сумніви щодо справжності вашого підпису на розписці про отримання п’яти сотень доларів, датованої січнем цього року. Ми поспішаємо повідомити вас про це, аби, у разі необхідності, вжити відповідних заходів.

Ми вважали за потрібне повідомити поліцію, а від вас чекаємо підтвердження висновків нашого експерта з підписів, а також експерта з підписів трастової компанії «Уенделл». Будемо вдячні за будь-яку інформацію і просимо якомога швидше зв’язатися з нами.

З повагою, ваш покірний слуга,

Еміліо ді Браґанзі,

генеральний секретар банку Неаполя

P. S. У випадку, якщо ваш підпис дійсний, ми все одно просимо вас якомога швидше відвідати наш офіс у Неаполі й повторно надати нам зразок вашого підпису для реєстрації. Ми також додаємо листа, який отримали на ваше ім’я від трастової компанії «Уенделл».

Том роздер конверта з листом від трастової компанії.

5 лют., 19_______

Шановний містере Ґрінліф!

Департамент перевірки підписів повідомив нас про те, що, на його думку, справжність вашого підпису на чеку № 8747 для отримання щомісячної плати, датованому січнем цього року, викликає сумніви. Припускаючи, що ви могли з якоїсь причини не звернути уваги на відсутність чека, ми поспішаємо повідомити вас про цю обставину, щоб ви могли підтвердити або підписання цього чека, або нашу підозру про те, що ваш підпис підробили. Ми також повідомили про це банк Неаполя.

Додаємо до листа реєстраційну картку, на якій просимо залишити зразок вашого підпису й повернути її нам.

Просимо якомога швидше зв’язатися з нами.

Щиро ваш,

Едвард Т. Каванач, секретар

Том облизав губи. Він напише в Неаполь і Нью-Йорк, що отримав свої гроші. Та чи надовго вони відчепляться? Починаючи з грудня, він підписав три розписки. Може, тепер вони захочуть перевірити всі його підписи? Чи зможе експерт визначити, що всі три підписи підроблені?

Том піднявся у номер і негайно сів за друкарську машинку. Вставив аркуш паперу з логотипом готелю і якусь мить сидів, утупившись у нього. Вони не дадуть йому спокою, подумав Том. Якщо збереться ціла група експертів і зі збільшувальним склом візьметься роздивлятися його підписи, вони напевне скажуть, що підписи підроблені. Чорт забирай, але ж то були такі майстерні підробки. Він підписав січневу розписку поспіхом, але підпис був якісний, інакше б він не надіслав її. Він би повідомив банк, що загубив розписку й попросив би надіслати йому іншу. На розкриття більшості підробок ішли місяці, подумав Том. То як же вони виявили цю всього за кілька тижнів? Може бути, що після вбивства Фредді Майлза та тієї історії з човном кожен аспект його життя став об’єктом ретельної перевірки. Вони хотіли, щоб він особисто прийшов до банку Неаполя. Хтозна, може, деякі службовці банку знали Дікі в лице. Він почав панікувати, по спині побігли мурахи. На секунду він почувся слабким і безпорадним, таким слабким, що не годен був навіть поворухнутися. Він уявив, як стоїть перед десятком італійських та американських полісменів, вони питають його, куди подівся Дікі Ґрінліф, а він не може витиснути з себе бодай одного слова, не може сказати їм, де він, не може довести, що він живий.