Патриція Гайсміт - Талановитий містер Ріплі

Здесь есть возможность читать онлайн «Патриція Гайсміт - Талановитий містер Ріплі» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Клуб Сімейного Дозвілля, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Талановитий містер Ріплі: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Талановитий містер Ріплі»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Безробітний Том Ріплі марно мріє розбагатіти. У нього є кілька сумнівних талантів: вміння імітувати голоси, підробляти підписи, удавати з себе будь-кого… Якось він знайомиться з дуже поважною персоною — одним з найбагатших людей США. У чоловіка є прибуткове завдання до Ріплі. Хлопцю потрібно вирушити до Італії, щоб переконати сина заможного чоловіка повернутися до Штатів та зайнятися батьковим бізнесом. Однак коли Ріплі знайомиться з юним спадкоємцем, у нього виникає бажання зайняти місце нового друга. Та чи дійсно Том зможе прожити життя іншої людини, не викликавши підозри? Чужі гроші в його кишені вже знають відповідь…

Талановитий містер Ріплі — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Талановитий містер Ріплі», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Як у вас справи, місіс Ґрінліф?

Вона була якраз такою, як він її уявляв: світловолоса, досить висока та струнка жінка, від якої віяло консерватизмом настільки, щоб Том не забував про свої гарні манери, однак не бракувало їй і наївної добросердості до всіх, притаманної її чоловікові. Містер Ґрінліф провів їх до вітальні. Так, він бував тут раніше, разом із Дікі.

— Містер Ріплі працює у страховій компанії, — зазначив містер Ґрінліф, і Том подумав, що він, мабуть, уже перехилив кілька чарок або ж не на жарт нервувався, адже минулого вечора Том детально описав йому рекламну агенцію, у якій він нібито працював.

— Це не дуже цікава робота, — скромно відповів Том, звертаючись до місіс Ґрінліф.

До вітальні увійшла служниця, принісши на таці келихи з мартіні й канапе.

— Містер Ріплі бував у нас раніше, — зауважив містер Ґрінліф. — Він приходив разом із Річардом.

— Ой, справді? Не пригадую, щоб зустрічалася з вами раніше. — Вона посміхнулася. — Ви з Нью-Йорка?

— Ні, я з Бостона, — відказав Том. То була чистісінька правда.

Десь за півгодини — саме вчасно, подумав Том, бо Ґрінліфи безперестанку наполягали, щоб він пив усе нові й нові келихи мартіні — вони пройшли до їдальні, де для трьох було накрито стіл зі свічками, великими темно-синіми серветками й чималою тарілкою з курячим холодцем. Але спершу подали салат із селерою. Тому він дуже подобався. Він так і сказав.

— Річарду теж! — вигукнула місіс Ґрінліф. — Йому завжди подобалось, як його готував наш кухар. Шкода, що ви не зможете відвезти йому трохи салату.

— Я розіпхаю його по шкарпетках, — посміхнувшись, сказав Том, і місіс Ґрінліф засміялась. Вона казала, що була б дуже вдячна, якби Том привіз Річарду кілька пар чорних вовняних шкарпеток від «Брукс Бразерс», адже Річард завжди носив лише їх.

Розмова була нудною, а от вечеря була неймовірною. Відповідаючи на запитання місіс Ґрінліф, Том розповів їй, що працював на рекламну агенцію під назвою «Ротенберґ, Флемінґ та Бартер». Коли він ще раз згадав у розмові цю назву, то навмисне сказав «Реддінґтон, Флемінґ та Паркер», однак містер Ґрінліф, здавалося, цього не помітив. Том згадав назву агенції вдруге, коли вони з містером Ґрінліфом сиділи після вечері у вітальні.

— Ви навчалися у Бостоні? — запитав містер Ґрінліф.

— Ні, сер. Якийсь час я навчався у Прінстоні, тоді відвідував іншу тітку в Денвері й ходив до коледжу там. — Том зробив паузу, сподіваючись, що містер Ґрінліф запитає його щось про Прінстон, але той не питав. Том міг би розказати про систему викладання історії, університетські заборони, атмосферу на танцях, що зазвичай відбувалися на вихідних, політичні тенденції студентських організацій і ще багато всього. Минулого літа він потоваришував зі старшокурсником із Прінстона, і той постійно говорив лише про свій університет, тому Том витягав із нього дедалі більше інформації, сподіваючись, що колись вона стане йому в пригоді. Том розповів Ґрінліфам, що в Бостоні його виховувала тітка Дотті. Вона забрала його до Денвера, коли Тому було шістнадцять, і там він закінчив школу, а тоді познайомився з юнаком на ім’я Дон Мізелл, який винаймав кімнату в будинку його тітки Беа. Дон навчався в університеті Колорадо, і Том дізнався від нього стільки всього, що почувався так, наче й сам навчався в тому навчальному закладі.

— Мали якусь конкретну спеціалізацію? — поцікавився містер Ґрінліф.

— Ніяк не міг обрати між бухгалтерською справою та англійською мовою, — посміхаючись, відповів Том, упевнений, що тема страшенно нецікава, тож ніхто не захоче її обговорювати.

Місіс Ґрінліф принесла сімейний фотоальбом, і Том опустився біля неї на канапу, а жінка тим часом гортала сторінки. Перші кроки Річарда, жахлива кольорова фотокартка майже на всю сторінку, де він із довгими золотими кучерями позував в образі «Хлопчика у блакитному» [1] «Хлопчик у блакитному» — портрет англійського живописця Томаса Гейнсборо, написаний 1770 року. Для портрета художникові позував 18-річний Джонатан Баттел, якого художник зумисно одягнув в аристократичний костюм блакитного кольору. . Альбом не викликав у Тома жодного зацікавлення, доки вони не дійшли до тих сторінок, де Річарду було близько шістнадцяти і він стояв, стрункий, довгоногий і з хвилястим волоссям. Том помітив, що відтоді до двадцяти трьох чи чотирьох, коли фотокартки закінчилися, Дікі майже не змінився. Він був уражений тим, що його наївна широка усмішка теж нікуди не поділась. Том ніяк не міг позбутися відчуття, що Річард не вельми кмітливий, або ж він просто полюбляв позувати для фотографій і вважав, що найкраще виглядає із широкою посмішкою від вуха до вуха, що теж здавалося Тому не дуже розумним.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Талановитий містер Ріплі»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Талановитий містер Ріплі» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Талановитий містер Ріплі»

Обсуждение, отзывы о книге «Талановитий містер Ріплі» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x