Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

- То було щось неймовірне, - промовив Ґа. - Мов на Дикий Захід потрапив.

У Ґа ще не зовсім відпустило вуха після швидкісного ліфта. Форма на ньому промокла, і під землею його пробирав холод. Він уявлення не мав, наскільки глибоко під Пхеньяном вони перебували. Яскраві флуоресцентні лампочки видавалися знайомими, і білі цементні стіни також, але чи на тому самому ярусі нині були вони, він міг лише здогадуватися.

- На жаль, - промовив Великий Керівник, - я не мав змоги це оглянути.

У кімнаті було повно подарунків, нагород, усіляких пам’ятних срібних і бронзових табличок із вільними місцями для імен та інших написів. Великий Керівник поклав руку на носорожий ріг - один із пари книготримачів.

- Муґабе мені щоразу їх дарує, - мовив він. - Американці сцятимуть прозаком [56] Прозак - поширений в Америці антидепресант. , якщо ми їм придаруємо парочку таких. Але тут виникає питання: який подарунок можна вручити гостеві, який прибув здалеку, але не приймає нашої гостинності?

- Боюся, що не розумію, що ви маєте на увазі, - сказав Ґа.

Великий Керівник помацав кінчик носорожого рогу.

- Американці повідомили нас, що то буде взагалі не дипломатична місія. Тепер вони кажуть: це обмін , і він відбудеться в аеропорту. Вони просять, щоб ми доправили туди нашу чарівну веслувальницю, і саме на злітній смузі, якщо ми надамо автонавантажувач, вони повернуть те, що в нас украли.

Ґа раптом аж образився:

- Що, і кукурудзяного печива не скуштують, і з пістолетів не постріляють?

Великий Керівник подивився на Ґа так серйозно, що сторонній людині цей погляд здався б навіть печальним.

- Цим вони крадуть у мене дещо значно більше!

- А як же техаське ранчо? - спитав Ґа. - Ми його повністю збудували.

- То розберіть і перенесіть в аеропорт, - відказав Великий Керівник. - Поставте там в ангарі, де до нього можна було б доступитися й вирішити, чи воно нам тепер треба.

- Що, все? Зі зміями, з вуграми?

- У вас там і вугри? О, як шкода, що я цього не бачив.

Ґа намагався уявити, як розбирають жаровню чи таврувальний тигель. Оте монструозне тавро тепер сприймалося як річ, зроблена з любов’ю, і йому в голові не вкладалося, як його тепер засунуть у запасники кіностудії і воно, як і мальований на шовку прапор Техасу, навряд чи ще побачить світло дня.

- Американці якось це пояснили?

Великий Керівник обводив поглядом кімнату, намагаючись знайти таку річ на подарунок, яка б відповідала мірі його приниження.

- Американці кажуть, що зараз починається дводенний проміжок, у який над нами не пролітають японські шпигунські супутники. Американці бояться, що японці розлютяться, почувши про таке - щоб вони здохли! - сказав Великий Керівник. - Хіба вони не розуміють, що на моїй землі грати слід за моїми правилами! Хіба не знають, що коли їхні колеса торкнуться цієї землі, то вони вже зобов’язані мені, моєму великому почуттю обов’язку!

- Я знаю, який треба подарунок, - сказав командир Ґа.

Очі Великого Керівника недовірливо примружилися.

- Коли наша делегація залишала Техас, в аеропорту на них чекала парочка сюрпризів.

Великий Керівник нічого не сказав.

- Там були два піддони, такі, які автонавантажувач бере. Перший був із харчами.

- Піддон із харчами? У рапорті, який я читав, такого не було. Ніхто в цьому не зізнався.

- Їжа була не від сенатора, а від його церкви. Бочки з борошном, стокілограмові мішки рису, джутові мішки з квасолею, спресовані в куб і міцно обмотані пластиком.

- Їжа? - перепитав Великий Керівник.

Ґа кивнув.

- Продовжуйте, - мовив Великий Керівник.

- А на другій платформі були маленькі Біблії, тисячі екземплярів, туго обмотані пластиком.

- Біблії… - промовив Великий Керівник.

- Дуже маленькі, в зелених вінілових обкладинках.

- Чому я про це не чув?

- Звичайно, ми не взяли їх, залишили на злітній смузі.

- На злітній смузі, - повторив Великий Керівник.

- І ще одне, - сказав командир Ґа. - Собака, цуценя. Нашим його вручила особисто дружина сенатора, з їхнього розплідника.

- Харчова допомога, - промовив Великий Керівник замислено; очі його бігали. - Біблії і собака.

- Їжу вже підготували, - сказав Ґа.

- А Біблії?

Ґа всміхнувся:

- Мені спав на думку автор, чиї міркування про оперу слід читати в усіх цивілізованих державах. Тисячу примірників отримати неважко.

Великий Керівник кивнув.

- А який би північокорейський відповідник собаки дібрати, якого такого улюбленця? Може, тигра? Чи змію велику?