Інґеборґ Бахман - Синхрон

Лише коли він поквапом прибіг, бо вони вже все прибирали, щоб зачинятись, і гукнув Тоні, щоб той потримав йому фен, вона підвела очі й глянула на нього з німим докором. Сподівалась, що він її враз зрозуміє. Але пан Карл висловив обурення лише через бігуді, яких не було, і це вже була межа, ні, ще не межа, бо перш ніж відповісти, вона не змогла втриматись і таки глянула в дзеркало. В неї не було слів, вона так і сказала: Пане Карл, у мене немає слів. Ви тільки гляньте на цей макіяж, не хочу казати, як я виглядаю, як я виглядаю, самі бачите! Пан Карл уже взявся до волосся, розчісував і просушував кожне пасмо, ніби нічого й не помітив, і Беатрікс пережила найгіркіше розчарування. Її таємниче обличчя ще ніколи не було таким. Але шановна панночко (добре, що не сказав пані, а то б їй остаточно ввірвався терпець), знаю, що ви звикли до пані Гільди, але цей новий макіяж не такий уже й поганий. Беатрікс узяла себе в руки й думала, що вона, на жаль, навряд чи в змозі тримати себе в руках, міг би принаймні сказати, що в неї моторошний вигляд і що очі — цілковита катастрофа. Пан Карл лише мовив, щоб відвернути увагу: на дворі, на жаль, ллє, а ви завжди приходите в дощ. Беатрікс нічого не відповіла, сиділа й напружено міркувала, що їй робити, в такому вигляді вона не може зустрічатися з Еріхом, мусить щось зробити, щоб, чого доброго, не ввійти водночас із ним до кав’ярні, може хіба що забігти в ресторан «Лінде» і там у туалеті змити з себе всю цю фарбу, але водою її не змиєш, і вона вхопила ватний тампон для вух, побачила слоїк перед собою, з кремом, на ньому було написано: leave on over night, але вона не розуміє тієї дурнуватої англійської, і коли він її попросив тримати голову рівно, вона відчайдушно кинулась витирати очі тампоном з кремом, бо треба позбутися всієї цієї гидоти, як продажна дівка вона виглядає, а Еріх, чого доброго, подумає, що вона збожеволіла, але то був не той крем, і пан Карл жахнувся і щось сказав, але вона не слухала, тільки терла й терла, витирала повіки, а тоді опустила руки й розридалась нестримним плачем, потекла туш, вона підхопилась, з чорними й синіми патьоками на обох щоках, і закричала: відчепіться від мене, нехай мені негайно принесуть плаща… Але оскільки вона залишила не лише плаща, а й сукню, то щосили кинулась до задньої кімнати, скинула халатика «Рене» на підлогу й одягнула сукню, схлипувала й схлипувала без угаву, і не мала ні сили, ні бажання вести перемовини з пані Івонн і роздавати чайові, а пан Карл, що кинувся вслід за нею, але не міг зайти до приміщення з табличкою «пані», чекав зовні і благав: шановна панночко, прошу вас, та що ж такого, я ж не можу вас так просто…

Беатрікс навіть не глянула на нього, а лише крикнула: заплачу наступного разу, я запізнююсь! І кинулась сходами вниз, але пан Карл її наздогнав, бо вона забула парасольку, а на вулиці ж лило і до того ж як з відра, він хотів ще щось сказати, але Беатрікс була вже біля брами, і хоч узяла парасолю, але не розкрила її, тоді як дощ щосили періщив їй по обличчю, і лише закричала: і я просиділа тут у вас цілих півдня, втратила цілих півдня, хіба я можу так тратити свій час! Коли вона швиргонула йому в обличчя цілих півдня, то була вже вся мокра як хлющ, зачіски як і не було, але хустинку від пана Карла категорично відхилила.

Як ви не розумієте! В мене пропав весь день!

Перейшла через дорогу, і в «Лінде», в приміщенні перед туалетами, ридала далі ридма, згадала Еріха, який вже чекає, але сьогодні марно. Їй хотілося сподіватись, що Ґуґі нині вкоротила собі віку і він не чекає. Раптом вона була переконана, що Ґуґі вкоротила собі віку, перестала плакати і глянула в дзеркало. Катастрофа.

До старшої жінки, прибиральниці, сказала: Катастрофа. Все пропало. Які всі безсердечні. Жінка обняла її і турботливо мовила: Дитино, дитино! А Беатрікс рішуче відповіла: Я не дитина, але всі такі безсердечні, мушу негайно змити всю цю мазню з обличчя.

Так, чоловіки, мовила жінка, з розумінням і співчуттям, і Беатрікс протягом якоїсь миті не розуміла, про що вона, а тоді, заради старшої жінки, яка ще вірить у казки, ще раз на весь голос заридала. Чому б не зробити старшій пані приємність, хай собі вірить.

Так, чоловіки!

Усе почалося з двох з половиною на правому і трьох з половиною на лівому, згадує Міранда, але тепер у неї гармонійно по сім з половиною діоптрій на правому й на лівому оці. Тож найближча точка зору анормально наблизилась, найдальша також приблизилась. Рецепт на окуляри вона хотіла навіть вивчити напам’ять, щоб у разі якогось випадку, десь у дорозі, скажімо, мати змогу негайно замовити собі нові скельця. Але так і не вивчила, бо до всього вона має ще й астигматизм, а він ускладнює показники, і цей другий дефект її лякає, бо вона так ніколи повністю й не зрозуміє, чому в неї порушена кривина рогівки і чому світло заломлюється неправильно. До того ж термін «вада оптичних лінз ока» не віщує нічого доброго, і вона поважним голосом зі знанням справи каже Йозефові: Вада оптичних лінз, розумієш, це іще гірше ніж втрата зору.